Нічний репортер

Як вiн сказав? «Кiнцiвка тобi вдалась?» Я повторив це вголос i тодi зрозумiв: це тих кiлька слiв! Он воно що! Мартинюк правду казав: я потрапив у спритно нарихтовану пастку. Я просто пiдказав Томашевичу вихiд зi становища – застрелитися. Бо тих кiлька слiв не мали жодноi двозначностi, вони звучали цiлком ясно: «Що ж, для пана Томашевича залишаеться тепер лише одна перспектива. Невмолима, невiдворотна i правдива… Там – у шухлядi стола причаiвся рiшенець».

Авжеж! Я ж бо думав, що мова про в’язницю! І натяк на те, що в шухлядi стола лежать затвердженi документи кандидата на посаду президента мiста.

Якi вiн тепер мусить знищити i вiдмовитися вiд виборiв. Так я собi думав. А однак це не було про в’язницю.

Я налив собi кави i сiв бiля вiкна. За вiкном моросив дощ.

За кiлька хвилин ввалився Обух, мокрий як хлющ.

– Я просто звiдти, – пояснив. – Поки обнишпорив усе довкола тiеi вiлли, вимок до рубця. Дай менi халат, нехай те все пiдсохне. У нас буде довга розмова. Тож зроби i менi кави. І канапку не пошкодуй.

Я заварив йому каву, намастив хлiб маслом, зверху поклав сир. Вiн перевдягся в мiй халат i закутався, як лялька.

– Я змерз, як пес. Дай менi ще чогось мiцнiшого.

– «Stock» вiд Бачевського[18 - Бачевський – фабрикант найкращих горiлок, вiдтак i синонiмом горiлки стало його прiзвище.]?

– Те, що треба. Шеф тобi телефонував?

– Аякже.

– Ти що – спав?

– Я всю нiч був у типографii.

– Якого чорта? Без тебе не могли, чи що?

– Зараз тобi все розповiм.

– Але спочатку я. – Вiн перехилив келишок, закусив канапкою, запив кавою i промовив: – Спочатку мушу тобi сказати, що ти свинтус вищоi марки.

Стiльки лiт знатися, а ти нi пари з вуст. Якби ти бодай учора передав менi назбиранi матерiали, я б йому не дав так просто вислизнути з рук. Це, зрештою, й не по-товариськи. Чи я тобi мало помагав? Здаеться, вже давно було мiж нами домовлено дiлитися iнформацiею. Я щось не так кажу?

– Та так, але на носi були вибори, i я квапився. Газета потребувала скандалу.

– Це не виправдання.

Ти, бачу, й далi граеш такого собi фiльмового супера. Воно, звичайно, приемно вiдчути себе героем дня, але все мае своi межi. Якби тобi ще одну клепку до голови, то з тебе, може, люди й були б, а так… Словом, ти фраер i бiльше нiц. Але що вже тут пережовувати… Виливай менi все за порядком. Я уважно слухаю.

– Там усе в статтi е.

– Е-е, не роби з тата вар’ята. Знаемо, що е, а чого нема. Розкажи, як ти цiею справою зайнявся, де знайшов документи i так далi.