Мауглі = Mowgli

Хiба ж нi?

– Авжеж, – сказав Мауглi, – усi в Джунглях бояться Багiри, усi, окрiм Мауглi.

– Ох ти ж, людське дитинчатко, – лагiдно пригорнула його пантера. – Як я колись повернулася до своiх Джунглiв, так i ти мусиш зрештою повернутися до людей, до своiх братiв – якщо тебе не вб’ють на Радi.

– Навiщо комусь мене вбивати? – спитав Мауглi.

– Поглянь-но на мене, – мовила Багiра, i Мауглi пильно подивився iй в очi.

Велика пантера не витримала його погляду i вiдвернулася.

– Ось навiщо, – сказала вона i поворушила лапою листя.

 – Навiть я не можу дивитися тобi в очi, а я ж народилася серед людей i люблю тебе, Малий Братику. А хтось ненавидить тебе за те, що не може витримати твого погляду, за те, що ти розумний, за те, що ти витягаеш iм колючки з лап, за те, що ти людина.

– Я всього цього не знав, – похмуро вiдповiв Мауглi i насупив густi чорнi бровенята.

– А що велить Закон Джунглiв? Спершу вдар, а тодi озивайся. Вони впiзнають у тобi людину, бо ти необачний. Тож будь розсудливим! Серце пiдказуе менi, що коли Акела схибить на найближчих ловах – а йому стае все важче полювати, – вовки бiльше не слухатимуться нi його, нi тебе.

Вони зберуться на Скелi Ради, та ще й весь Народ Джунглiв, i тодi… тодi… Нi, я знаю, що робити! – скрикнула Багiра i схопилася з мiсця. – Бiжи швидше вниз, у долину, де людськi хати, i вiзьми там Червону Квiтку. Тодi в тебе буде заступник дужчий, нiж я, i Балу, i тi вовки Зграi, що тебе люблять. Вiзьми Червону Квiтку!

Так Багiра називала вогонь, бо жоден звiр у Джунглях не вимовить його справжню назву.

Звiрi страшенно бояться вогню i вигадують будь-яке назвисько, аби лише не сказати iстинного.

– Червону Квiтку? – сказав Мауглi. – Вона виростае побiля хат надвечiр. Я ii здобуду.

– Оце таки людська дитина! – мовила Багiра з гордiстю. – Не забудь, вона росте в малих горщиках. Дiстань ii чимшвидше i тримай пiд рукою, поки не знадобиться.

– Гаразд! – сказав Мауглi. – Я пiду. А ти певна, моя Багiро, – i вiн обняв ii за шию i зазирнув у великi очi пантери, – ти певна, що все це лихо – вiд Шер-Хана?

– Атож, клянуся зламаним замко5м, що звiльнив мене, Малий Братику!

– Тодi клянуся буйволом, що був менi викупом, я вiддячу Шер-Хановi сповна, а може, й iз горою, – сказав Мауглi i побiг геть.

– Ось така людина! От i проглянуло людське, – мовила Багiра, лягаючи знову. – Ох, Шер-Хане, у лиху годину ти надумався полювати на Жабеня багато рокiв тому!

А Мауглi був уже далеко звiдси.