Мауглі = Mowgli

Вiн мчав стрiмголов, i серце в нього калатало. Вiн добiг до печери вже у вечiрньому туманi, спинився, щоб трошки вiддихатись, i поглянув униз, у долину. Вовченят не було вдома, але мати-Вовчиця, ледве зачувши подих свого Жабеняти, зрозумiла, що вiн чимось схвильований.

– Що трапилось, синку? – спитала вона.

– Просто дурнi балачки Шер-Хана, – вiдповiв вiн. – Сьогоднi я полюватиму на людськiй землi.

І вiн подався через кущi вниз, до рiчки у видолинку, та враз спинився, почувши виття Зграi на ловах.

– Акело! Акело! Нехай вовк-одинак покаже свою силу! Пропустiть ватажка Зграi! Стрибай, Акело!

Мабуть, вовк-одинак стрибнув i схибив, бо Мауглi почув клацання його зубiв, а потiм – коротке вищання, коли олень збив Акелу з нiг ударом копита.

Мауглi не став чекати i рвонувся вперед. За мить вiн добiг до зораних полiв поблизу села, а виття вдалинi помалу стихло.

– Багiра казала правду, – прошепотiв вiн i захекано влiгся на купу трави пiд вiкном хатини. – Завтрашнiй день буде вирiшальним – i для мене, i для Акели.

Потiм припав обличчям до вiкна i задивився на вогонь у печi. Вiн бачив, як сiльська жiнка встала вночi i пiдкинула у вогонь якiсь чорнi камiнцi, i коли розвиднiлося i над землею заклубочив вогкий бiлий туман, вiн побачив, як малий хлопець узяв горщик, обплетений лозою i вимазаний глиною зсередини, наповнив його приском iз печi i, загорнувши у ковдру, пiшов з ним до кошари.

– Оце i все? – мовив Мауглi. – Ну, коли дитина це вмiе, то менi нема чого боятись.

Вiн завернув за рiг назустрiч малому, вихопив горщик у нього з рук i вмить зник у туманi, а хлопець заплакав з переляку.

– Люди дуже схожi на мене, – сказав Мауглi, роздмухуючи жар, як то робила жiнка. – Якщо я оце не пiдгодую, то воно помре.

І Мауглi накидав на червонi жарини хмизу та сухоi кори.

На пiвдорозi до гори вiн зустрiв Багiру. Ранкова роса блищала на ii шкурi, мов мiсячне сяйво.

– Акела схибив, – сказала пантера. – Вони б убили його ще вночi, але iм потрiбен ти. Вони шукали тебе на пагорбi.

– Я був на зораному полi. Я готовий. Поглянь. – І Мауглi пiдняв над головою горщик iз жаром.

– Чудово! Слухай, я бачила, як люди тицяють туди суху гiлку, i на ii кiнцi палае Червона Квiтка.