Мауглі = Mowgli

Ти не боiшся?

– Нi! Чого менi боятись? Я пам’ятаю – якщо це не сон, – що коли iще не був вовком, часто лежав бiля Червоноi Свiтки, i менi було так тепло i хороше…

Увесь день Мауглi просидiв у печерi. Вiн сидiв бiля горщика з жаром i тицяв досередини сухе галуззя, щоб побачити, що з того вийде. Врештi-решт вiн знайшов потрiбну гiлку, i ввечерi, коли Табакi пiдбiг до печери i дуже грубо гавкнув, що Мауглi треба йти на Скелю Ради, вiн засмiявся так знущально, що Табакi втiк. І тодi Мауглi, так само смiючись, рушив до Скелi Ради.

Акела, вовк-одинак, лежав бiля свого виступу на знак того, що мiсце ватажка тепер вiльне, а Шер-Хан зi своiми пiдгавкувачами походжав туди-сюди, i вигляд у нього був дуже вдоволений. Багiра лягла поруч iз Мауглi, а вiн тримав мiж колiн горщик iз жаром. Коли всi зiбралися, Шер-Хан виступив наперед. Вiн нiколи б не посмiв так зробити, якби Акела був при силi.

– Вiн не мае права! – прошепотiла Багiра. – Не бiйся i скажи. Цей сучий син злякаеться.

Мауглi звiвся на ноги.

– Вiльний Народе! – вигукнув вiн. – Хiба Шер-Хан – ватажок Зграi? Хiба тигр може бути нашим ватажком?

– Мiсце ватажка ще вiльне, а мене попрохали виступити… – почав було Шер-Хан.

– Хто тебе прохав? – вигукнув Мауглi. – Хiба ми шакали, щоб плазувати перед людожером? Зграя обере ватажка сама, а зайди тут нi до чого!

Зчинився галас. «Мовчи, людський покидьку!» «Нi, хай говорить! Вiн шануе наш Закон!» Зрештою старi вовки загарчали: «Хай говорить Мертвий Вовк!»

Коли ватажок Зграi схибить на полюваннi, його називають Мертвим Вовком аж до смертi, яка пiсля цього вже не забариться.

Акела поволi звiв сиву голову:

– Вiльний Народе i ви, шакали Шер-Хана! Я дванадцять рокiв водив вас на лови, i за цi роки жоден з вас не втрапив у пастку i не був скалiчений. А ось тепер я схибив. Ви знаете, як це було зроблено. Знаете, що менi назустрiч випустили дужого оленя, щоб усi побачили мою слабкiсть. Це була хитра витiвка. Ви маете право вбити мене тут, на Скелi Ради. І тому я питаю: хто з вас пiдiйде i вб’е вовка-одинака? За Законом Джунглiв я можу вимагати, щоб ви пiдходили поодинцi.

Запанувала тиша. Нiхто з вовкiв не хотiв битися з Акелою на смерть. Потiм заревiв Шер-Хан:

– Нащо нам цей беззубий дурень? Вiн усе одно здохне! А людський вилупок теж зажився на цiм свiтi. Вiльний Народе, вiн спершу був моею здобиччю. Тож вiддайте його менi! Гидко дивитись – ви всi наче подурiли через нього. Вiн десять рокiв паскудить у Джунглях.