Мауглі = Mowgli

 – Цей собачий гавкiт нi до чого! Ви вже стiльки разiв називали мене людиною (а з вами я б на все життя лишився вовком), що тепер я й сам вiдчуваю – це таки правда. І я буду називати вас не братами, а собаками, як i слiд людинi робити. А чого ви хочете i чого не хочете – це менi байдуже! І щоб ви це краще втямили, я, людський син, принiс сюди Червону Квiтку, якоi ви, собаки, боiтеся!

Вiн жбурнув горщик на землю, розжаренi вуглини запалили сухий мох, i вiн зайнявся яскравим полум’ям. Уся Рада, побачивши вогонь, кинулася хто куди.

Мауглi тицьнув у полум’я суху гiлку, а потiм замахав нею в повiтрi, щоб розiгнати переляканих вовкiв.

– Ти тепер ватаг, – прошепотiла Багiра. – Врятуй Акелу вiд смертi. Вiн завжди був твоiм другом.

Акела, суворий старий вовк, що нiколи за життя не прохав нi в кого жалю, подивився благальним поглядом на Мауглi, який стояв iз гiлкою, голий, iз розсипаним по плечах чорним волоссям, i чорнi тiнi миготiли навколо нього.

– Отак! – мовив Мауглi, повiльно роззирнувшись довкола.

 – Тепер бачу, що ви собаки. Я йду вiд вас до мого народу – якщо це справдi мiй народ. Тепер менi немае вороття до Джунглiв, i я мушу забути вашу мову i вашу дружбу, але я нiколи не буду таким жорстоким, як ви. Я був вам справжнiм братом, хоч i не по кровi, i тому обiцяю, що коли стану людиною серед людей, не зраджу вас, як ви зрадили мене. – Вiн копнув багаття ногою, i вгору полетiли iскри. – Мiж нами, вовками Зграi, не буде вiйни. Та перш нiж пiти, я маю сплатити борг.

Мауглi ступив туди, де сидiв Шер-Хан, тупо вирячившись на вогонь, i схопив його за китицю на пiдборiддi. Багiра про всяк випадок пiшла слiдом.

– Гей, пiдлий пес! – закричав Мауглi. – Ану встань, коли з тобою говорить людина, а то обсмалю тобi шкiру!

Шер-Хан прищулив вуха до голови i заплющив очi, бо вогняна гiлка була дуже близько.

– Цей кровожер казав, що уб’е мене на Радi, бо не встиг убити змалку… Ага! Отак ми лупцюемо шельму, коли стаемо людьми! Спробуй-но ворухнути вусом, Кульгавий, i я запхну Червону Квiтку тобi в пельку!

Вiн лупцював Шер-Хана по головi палаючою гiлкою, i тигр ревiв i вищав, ледь живий зо страху.

– Тьху! А тепер геть звiдси, обсмалений котяра! А ви затямте: коли я знов прийду на Скелю Ради, то прийду так, як личить людинi – i зi шкурою Шер-Хана на головi! А тепер от що: Акела може жити, як схоче. І ви його не вб’ете, бо я цього не дозволю.