Українська модерна проза

Украiнська модерна проза

Антология

Юрiй Павлович Винничук

Антологiя «Украiнська модерна проза» представляе майже невiдомi твори переважно забутих письменникiв початку XX сторiччя – Марка Черемшини, Євгена Мандичевського, Василя Пачовського, Івана Липи, Євгенii Ярошинськоi та багатьох iнших. Щоб якнайповнiше зазнайомити читачiв з працями саме цих, забутих митцiв, поза увагою залишенi хрестоматiйнi модернiстськi творiння класикiв нашоi лiтератури – Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянськоi, Володимира Винниченка.

Також обiйдено увагою украiнську модернiстську поезiю, оскiльки вона практично вся вже була опублiкована як в окремих авторських збiрках, так i в антологiях (зокрема в книгах «Невiдоме Розстрiляне Вiдродження» та «Львiвська Антологiя», якi вийшли друком у видавництвi «Фолiо»).

Переважна бiльшiсть оповiдань та повiстей, якi вiйшли до цiеi антологii, походить з давнiх часописiв – «Лiтературно-Наукового Вiстника», «Украiнськоi Хати», «Ілюстрованоi Украiни», «Будучини», «Буковини», «Шляху», «Шляхiв Мистецтва» та iнших.

Завершують книгу спогади Петра Карманського про львiвську богему; Галини Журби, Павла Богацького та Клима Полiщука – про киiвську. Справжнiм вiдкриттям для читачiв стане публiкацiя дуже вiдвертоi автобiографiчноi повiстi Клима Полiщука «Свiт червоний», де зображенi вiдомi киiвськi поети i прозаiки 1917—1919 рокiв.

На жаль, раннiй перiод украiнського модерну тривав не довго. Перша свiтова вiйна внесла своi корективи, а нова доба вимагала вже iнших творiв.

Юрiй Винничук

Украiнська модерна проза

УКРАЇНСЬКА МОДЕРНА ПРОЗА

Ольга КОБИЛЯНСЬКА

27.11.1863, м. Гура-Гумора на Буковинi – 21.03.1942, Чернiвцi

Навчалася у нiмецькiй школi, украiнську мову вчила приватно. Першi твори писала нiмецькою та польською, тим бiльше, що нiмецька культура справила на письменницю велике враження. Проте у 1880-х роках О. Кобилянська поглиблено вивчае украiнську i починае нею писати.

Поруч iз реалiстичними творами бiльшого розмiру вона пише абстрактно-символiстськi етюди й новели, друкуючи iх в модернiстських журналах та альманахах. За це ii не раз критикували украiнськi лiтератори та критики.

Етюд «Моiлiлii» публiкувався в альманасi «З-над хмар i долин» (1903).

МОЇ ЛІЛІЇ

Пустинi дайте менi!

Далекоi, широкоi пустинi з пекучим сонцем… без гуку i життя – нехай я плачу.

Там я не стрiну нiчиiх очей.