На нашем сайте вы можете читать онлайн «Орлеанська діва». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Орлеанська діва

Автор
Дата выхода
30 июля 2018
Краткое содержание книги Орлеанська діва, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Орлеанська діва. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Вольтер) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Орлеанська діва» – сатирична пародійна поема видатного французького письменника, історика, публіциста, просвітителя Вольтера (справжнє ім’я – Марі Франсуа Аруе; 1694–1778), в якій події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої святої) Жанни д’Арк представлені в бурлескному жанрі. Проте вістря сатири письменника в поемі скеровано не проти самої Жанни, а проти її нестерпно фальшивого церковного культу. Видана анонімно, «Орлеанська діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера й здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття.
Орлеанська діва читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Орлеанська діва без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Та з Жанною вiдмовитись утiх,
Голодному не iсти страв смачних, —
Хто бiльший подвиг появити може?
Був Дюнуа на д’Арбрiсселя схожий
, —
Великого святого, що лягав
Мiж двох черничок на тiснiй постелi
І, груди й стегна гладячи дебелi,
Диявольську спокусу вiдганяв.
Зайнявся день, i перед iхнiм оком
Пiднiсся замок видивом широким:
Фасад чудовим мармуром бiлiв,
Дорична височiла колонада,
На нiй балкон iз яспису горiв,
Порцелянова грала балюстрада.
Мандрiвникам, натомленим украй,
Здалося, нiби перед ними рай.
Пес гавкае – i двадцять сурем грае
Їм надобридень; сорок слуг метких
Назустрiч подорожнiм вибiгае,
Усi в уборах пишно-золотих.
Два молодцi ведуть з уклоном iх
У щедро приоздобленi палати;
В купелях свiтлих миють iх дiвчата
З пошаною; по снiданнi смачнiм
Постелено м’якi постелi iм,
І аж до ночi, в любому спокоi,
Хропли там по-геройському героi.
Та треба знати: замка володар
Такого, що позаздрив би i цар,
Був син одного з генiiв чудовних,
Що iнодi iм набiга каприз
До чад землi, безсилих i грiховних,
З небес високих iзлетiти вниз.
Це божество зiйшлося по-людському
З черницею в монастирi святому,
I народився в них Гермафродит,
Чаклун i некромант[67 - Некромант (necromant) – той, що викликае духiв, чарiвник.] на цiлий свiт,
Син щонайкращий батьковi такому.
Чотирнадцять йому збулося лiт —
I з височин отець його злiтае
I каже так: «Моя в тобi палае,
Дитино, кров.
Тобi дарунок дати, сину мiй, —
Усе ладен для тебе я зробити!»
Жадiбний зроду, в мареннi неситий
Гермафродит на те йому: «Палких
Душа моя щохвилi прагне втiх,
Подвiйна стать – моя найбiльша мрiя.
Хай жiнкою роблюся уночi я,
А вдень хай буде з мене чоловiк!»
Інкуб[68 - Інкуб – за народним повiр’ям, демон, що одвiдуе деяких жiнок.] йому: «Гаразд, дитя!» – i зник.
Вiд того дня ця дивина природи
Подвiйно споживае насолоди.
Отак Платон, довiреник богiв
,
Про наших повiдае прабатькiв,
Що першими сотворенi iз глини
Всiм бездоганнi, дивнi андрогiни,
Якi, одержавши подвiйну стать,
Самi себе умiли вдовольнять.
Та iх з Гермафродитом не зрiвнять:
З самим собою пити раювання, —
Це не найвище iз можливих прав;
Щаснiший той, хто з ближнiм подiляв
Жiноче й чоловiче поривання.











