Орлеанська діва

 – Називаючи вигаданого автора передмови Aпулеем Рiзорiем, Вольтер пiдкреслюе пародiйно-iронiчний характер його висловлювань. Апулей – iм’я римського письменника II столiття нашоi ери, автора «Метаморфоз», або «Золотого осла», фантастичного роману про пригоди Луцiя з Егiни, перетвореного магiчними силами на осла; в романi багато сцен еротичного характеру. Рiзорiй – вiд латинськ. risor, глузливий.] бенедиктинця

Подякуймо добрiй душi, що завдяки iй з’явилась у нас «Дiва». Ця героiчна та повчальна поема була написана близько 1730 р.

 – це знають ученi i це видно з деяких рис самого твору. Із листа 1740 p., надрукованого в збiрнику дрiбних писань одного великого володаря пiд iменем фiлософа iз Сан-Сус[5 - «Фiлософ iз Сан-Сусi» – так прозвали Фрiдрiха II (1712–1786), прусського короля вiд 1740 р. (Сан-Сусi – назва королiвського палацу, збудованого Фрiдрiхом II недалеко вiд Потсдама). «Твори фiлософа iз Сан-Сусi» (Oeuvres du philosophe de SansSouci), написанi французькою мовою, вперше були надрукованi 1750 р. в трьох томах. Туди входили оди, послання, двi поеми i листи вiршами та прозою. Згадуваний Вольтером лист датований 22 лютого 1747 р. В ньому Фрiдрiх пише: «Ви дали вашу «Дiву» герцогинi Вюртемберзькiй. Тож знайте, що вона примусила переписувати ii протягом цiлоi ночi. Ось люди, яким Ви довiряете; а тi, хто заслуговуе на Ваше довiр’я, або, краще сказати, на кого Ви можете цiлком покластись, цього довiр’я позбавленi».]i, видно, що одна нiмецька принцеса, коли iй дали рукопис тiльки прочитати, так захопилась обережнiстю, яка пануе там у трактуваннi такого слизького сюжету, що потратила цiлий день i цiлу нiч, звелiвши копiювати i переписуючи сама всi найповчальнiшi мiсця. Оцей-то самий список i потрапив, нарештi, до нас. Не раз друковано клаптi нашоi «Дiви», i справжнi цiнителi здоровоi лiтератури обурювались, бачивши, як жахливо вона покалiчена.[6 - В першому виданнi поема складалася з 15 пiсень, в лондонському виданнi 1756 р. – з 28 пiсень, у женевському виданнi 1757 р.  – з 24 пiсень. Сам Вольтер видав у 1762 р. «Дiву» в 20 пiснях, а в 1764 р. в збiрнику «Оповiдання Гiльома Ваде» надрукував нову пiсню, яка в дальших виданнях займала мiсце XVIII пiснi (див. примiтки до цiеi пiснi).] Однi видавцi випускали ii в п’ятнадцяти пiснях, iншi в шiстнадцяти, вiсiмнадцяти, двадцяти чотирьох, то розбиваючи одну пiсню на двi, то заповнюючи прогалини такими вiршами, яких зрiкся б кучер Вертамона,[7 - Кучер Вертамона – Етьен (пом. 1724 p.