На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Та де там! Прибiгли жидки на кватирю, вчепились, як реп’ях; натякнули, що «ми ж вас не мобiлiзуем, а добровiльно, без Чека». Подвоiли пайок, скоротили працю наполовину. Мусiв працювати, бо iнакше треба було тiкати з мiста.
Тим часом курс червоних вiдмiнявся. Кордони очищено, панькатися не було з ким. Одного дня була у «Вiстях» передовиця про лiквiдацiю КП(боротьбiстiв)У, другого дня почули ми про розформування единоi в мiстi украiнськоi вiйськовоi частини (решткiв Волоха), третьоi ночi арештували ряд визначних украiнцiв (Степового, Рудика, Кравченка та iн.
Вiйнуло крутим духом. Украiнцi нащурились, деякi втiкали з мiста: зник десь Камiнський, шмигнув за кордон, зробивши збитка у Фiнвiддiлi, Пiдгаець Петро – той, що так безсумнiвно збирався спiвпрацювати з бiльшовиками.
Зустрiв якось Павловського (сотник гайдамакiв).
– Тю на тебе! Ще дригаешся? Казали ж, що тиф тебе вхопив.
– Бачиш, брикаю. Що чувати? – питаю.
– Те, що й видати. До комячейки ще не вписався? Який портфель носиш? – натякае.
– Та де там. Оглядаюсь, щоб в Чека не потягнули.
– Так от, дружок! У такi часи позапартiйним бути не слiд: або пишись, або тебе запишуть. А щоб за нас не розписувались, бо ми хоч трiшечки письменнi, – i тихше: – приходь увечерi на Пушкiнську, № 16. Бувай та ша, ти ж гайдамака.
І того вечора не хотiв я вливати в слова костромського комiсаря Манiлова украiнського духа (перекладати вiдозву УПК та УРК до братiв селян Украiни) i… пiшов на Пушкiнську.
Зворушений вертав я з засiдання Повстанкому. Робота не брала, саботував. Через кiлька днiв забiг Павловський i шепнув, що Одинець i Дерещук прибули, буде нарада. Моi спiвробiтники пiдозрiло глипали на нас.
Вже смеркло, як повертав я на Пушкiнську. Сирий, весняний вечiр обгортав холодними дрожами. Несвiдома боязкiсть збiльшувала холод.





