Пекло на землі

Та де там! Прибiгли жидки на кватирю, вчепились, як реп’ях; натякнули, що «ми ж вас не мобiлiзуем, а добровiльно, без Чека». Подвоiли пайок, скоротили працю наполовину. Мусiв працювати, бо iнакше треба було тiкати з мiста.

Тим часом курс червоних вiдмiнявся. Кордони очищено, панькатися не було з ким. Одного дня була у «Вiстях» передовиця про лiквiдацiю КП(боротьбiстiв)У, другого дня почули ми про розформування единоi в мiстi украiнськоi вiйськовоi частини (решткiв Волоха), третьоi ночi арештували ряд визначних украiнцiв (Степового, Рудика, Кравченка та iн.

), четвертого дня запечатали Повiтовий Союз Кооператив, а п’ятого перекладав я до газети статтю «Смерть сiльським Просвiтам – Петлюрiвським кублам…»

Вiйнуло крутим духом. Украiнцi нащурились, деякi втiкали з мiста: зник десь Камiнський, шмигнув за кордон, зробивши збитка у Фiнвiддiлi, Пiдгаець Петро – той, що так безсумнiвно збирався спiвпрацювати з бiльшовиками.

Зустрiв якось Павловського (сотник гайдамакiв).

– Тю на тебе! Ще дригаешся? Казали ж, що тиф тебе вхопив.

– Бачиш, брикаю. Що чувати? – питаю.

– Те, що й видати. До комячейки ще не вписався? Який портфель носиш? – натякае.

– Та де там. Оглядаюсь, щоб в Чека не потягнули.

– Так от, дружок! У такi часи позапартiйним бути не слiд: або пишись, або тебе запишуть. А щоб за нас не розписувались, бо ми хоч трiшечки письменнi, – i тихше: – приходь увечерi на Пушкiнську, № 16. Бувай та ша, ти ж гайдамака.

І того вечора не хотiв я вливати в слова костромського комiсаря Манiлова украiнського духа (перекладати вiдозву УПК та УРК до братiв селян Украiни) i… пiшов на Пушкiнську.

Там замiрялося серiозне. Засiдав комiтет (Чубатий, Ларiй, Павловський, Моргуненко – той, що вчора в Інтернацiоналi був переконаний). Інформували органiзатори з трьох волостей: завербовано готових до зброi 120 чоловiк. Надii е, що в разi виступу сила подвоiться; у Вiльшаницi два «Максими», в Погорiлiй кольт та ручний кулемет; чекають виступу. Інформацii затяглися, не було Одинця, тому план виступу вiдклали, доручивши Чубатому й Павловському розробити проект операцiй, а Моргуненковi вивiдати про мiйську залогу.

Зворушений вертав я з засiдання Повстанкому. Робота не брала, саботував. Через кiлька днiв забiг Павловський i шепнув, що Одинець i Дерещук прибули, буде нарада. Моi спiвробiтники пiдозрiло глипали на нас.

Вже смеркло, як повертав я на Пушкiнську. Сирий, весняний вечiр обгортав холодними дрожами. Несвiдома боязкiсть збiльшувала холод.