На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Наближаючись до № 16, став оглядатись, придивлятись до прохожих. На поперечнiй вулицi шмигнула постать i присiла.
Насторожився. Пройшов трохи й прикляк до тину. Постать висунулась на розi раз, другий. Е, щось непевне. Схопився й кругом кварталу на другий кiнець вулицi. Йшов обережно, хвилювався.
На серединi обiрвався. Коло тину заманячiло три тiнi. Одна з них сунула до мене. Трiснув штахет, i я зник у городах.
Засiдка, нема сумнiву. Накриють, як мишей. Попередити, щоб не було. Але як?! Пiдлiзти?.. Зняти трiвогу!?
Скочив у третiй по сусiдству сад проти будинку зборiв.
Як ховався в гущi садiв другого кварталу, почув: «Стой, стой, iначе смерть не месте», – i бах, бах. По стрiлах плач i бiганина.
Боязко пiдходив я до дому. На всякий випадок, у себе не ночував. А ранком мiсто все гуло, що вночi розгромлено Петлюрiвський повстанський штаб, йдуть масовi арешти.
За тиждень одержав лист:
«Вас призначено сотником повстанчого загону села Гордащiвки й околиць. Збирайте хлопцiв, забезпечуйтесь якнайбiльше зброею; звяжiться з надiйними в околицi людьми, доручаючи iм роботу, i будьте напоготовi. Виступ за тиждень-два.
Полковник Одинець».
Збоку приписка: «Того вечора попалися не всi».
Листа прийняв як вiдповiдальну директиву. Другого дня поiхав з Савою (мiй щирий приятель i однодумець) до Краснопiлки й дав завдання Рудому викликати з Клиновоi Паламарчука й втягнути до роботи.
Йшло добре. За тиждень звербував я 18 добрих хлопцiв, а кожен з них обiцяв «мобiлiзнути» ще по товаришевi. В недiлю призначили нараду на левадi. Зiйшлось душ з 40.
Травневого вечора, пiд шелест верб i осоки, розказував я хлопцям про Украiну, про давнi лицарськi дiла козачi славнi, про самостiйнiсть, про боротьбу з кацапською комуною.
– Пiдем усi, не хочем скнiти у ярмi, – заприсягнулись щиро.
А срiбний мiсяць у горi i соловейко на калинi, единi свiдки нашоi присяги, благословляли нас на боротьбу.
Обчислили крiси, кулi, пригадали, хто на селi яку зброю мае – i з першим покликом усiм стати до зброi. Потiшив i Рудий: два десятки козарлюг i кулемет мае. Чекае виступу.
Вiн не забарився. Одного вечора в суботу пiдбiгла пiд моi ворота бричка, а з неi Чубатий, Ларiй i два козаки.
– Здоров, лобуряко. Вiтай гостей.





