Пекло на землі

За кiлька хвилин приходить чекiст i, кремсаючи перед лицем в’язня курком нагана, «просить» розповiсти, «всьо подробно».

Коли арештовний вдасться твердiшою на нерви людиною, чекiст пiднесено-впевненим голосом вiдрубуе, що «жiвим отсюда не випущу». В пiдтвердження своiх слiв, та щоб в’язень «розв’язав язика», пускае в чорний морок кiмнати кулю.

Мало хто з iспитуваних мiг мовчати, чи «нiчого не знати». Майже кожному доводилось признатися, як було про що, чи немилосердно брехати, роблячи з нiкчемноi мухи величезного слона…

– Вот вiдiте, – закiнчував у темнотi зрадiлий слiдчий, – пойдьомте в комнату.

Я же знал, что Кiрiл Паламарчук, iмея вiнтовку, собiрался убiть председателя КНС (комiтету незалежних селян) Шубенка.

– Вибачайте, товаришу слiдчий, я троха не так казав. Голова Комнезаму Шубенко пiдiйшов з рушницею до Кириловоi хати й нацiлювався стрiляти через вiкно (вони посварилися за жiнку), але надiйшли хлопцi (я тодi парубкував), i Шубенко скочив за тин…

– Как? апять врьош?!

– Та, Боже ж мiй! Як же я можу брехати, коли воно iменно так було.

Спитайте всiх хлопцiв…

– У, дурной, упрямий мужiк. Пашол вон, – закiнчуе розлютований слiдчий.

Але по трьох ночах катання на «чорному воронi» до ГПУ та з ГПУ мусiв Ілько Жарук розписатися, що дiйсно бачив, як «дядько Гарасим (з 13 камери заможний лiтнiй селянин, що ледве коли i в руках мав рушницю) ввечерi вiдкопали в городi рушницю й принесли ii до Кирила Паламарчука – мого сусiди, а цей пiшов з нею на подвiр’я Шубенка».

Обрадуваний слiдчий похвалив Ілька за мужество й обiцяв пустити додому (про це вiн менi, як сусiд по нарах, сам признався).

У кiнцi процесу цiеi «групи» всi дивувались, що трьом дали «вишку» (кара на смерть – мiж ними й Паламарчук), останнiм чотирьом вiд 8 до 10 рокiв Соловок, а Ільковi дали тiльки 5 лiт, хоч вiдомо було, що вiн перекинув у болото бричку з райжiнорганiзатором (уповноважену для роботи серед жiнок).

Згадуеться в процесах частенько прокуратор «по надзору»[42 - Для нагляду.

] за деламi ГПУ. Йому треба оскаржити[43 - Рекурсувати.], в разi неправдиво ведеться слiдство, «вимагають» неправдивих доказiв, не викликають «всiх» свiдкiв i т. iн.

Але зло бере, смiхом i цинiзмом тхне вiд всiеi паперовоi тут ролi прокуратора. В слiдчих операцiях ГПУ вiн пiдслiдним допомагае менше, як мертвому кадило. Єдине, що може вiн робити – дати вiдповiдь, у якого слiдчого ваша справа, але це й без його ласки кожному з нас вiдомо.