Саламандра (збірник)

Йому навiть стало цiкаво, з ким вiн мае справу.

– Можливо, – вiдкашлявся Шигонь. – Тiльки менi здаеться, що донедавна ви носили iнший мундир.

В образi залiзничника в цей момент щось перемiнилося. Кудись миттево зникла чиновницька блузка, що ряхтiла золотими зiрочками, зникла червона шапка, i замiсть ввiчливо усмiхненого «начальника» навпроти сидiв згорблений, пом’ятий i глумливий кондуктор вагону в потертому плащi, з лiхтариком, пришпиленим до грудей.

Шигонь протер очi, мимоволi сахнувшись:

– Господи! Що за диво? Тьху! Чари чи дiйснiсть?! – Але з протилежного боку тепер до нього нахилявся ввiчливий «начальник», вбраний у вiдповiдний одяг.

Кондуктор непомiтно прослизнув у мундир свого начальника.

– О, так, – вiдповiв так, нiби нiчого й не було, – я отримав пiдвищення.

– Я вас вiтаю, – схвильовано пробурмотiв Шигонь, витрiщивши очi на цю перемiну.

– Так, так, – продовжував той, – там, «нагорi» вмiють цiнувати енергiю i гнучкiсть. Вони мене розпiзнали, i я став начальником. Колiя, знаете, велика рiч.

Варто служити i викладатися. Це чинник цивiлiзацii, посередник народiв, обмiн культур! Імпульс, коханий пане, напiр i рух!

Шигонь зневажливо надув губи.

– Ви, пане начальнику, – iронiчно промовив Шигонь, – жартуете. Що за рух? У сьогоднiшнiх умовах, при вдосконаленiй технiцi, першокласний паротяг, так званий Express-Pacifique, в Америцi розганяеться до двохсот кiлометрiв на годину. Припустимо, з часом, в мiру поступу буде двiстi п’ятдесят кiлометрiв, а то й три сотнi кiлометрiв – то й що? Давайте подивимося на кiнцевий результат, врештi-решт, не заходячи надто далеко, навiть на мiлiметр за межi землi.

Начальник непереконливо посмiхнувся:

– А що, хотiли би бiльше? Прекрасна швидкiсть! Двiстi кiлометрiв на годину! Хай живе залiзниця!

– Ви що, збожеволiли? – поцiкавився Шигонь.

– Анiтрохи. Я лише радiю за нашу славну залiзницю. Ви маете щось проти?

– Навiть якщо б ви досягли рекорд у чотириста кiлометрiв на годину – що це все перед великим рухом?

– Скiльки? – непрошений гiсть наставив вуха.

 – Я певно не так зрозумiв. Великий рух?

– Чим е ваша iзда хоч би з найбiльшою швидкiстю, хоч би на яких далеких лiнiях, це нiщо перед великим рухом, i перед фактом, що все-таки безповоротно ви залишаетеся на землi. Навiть якщо б ви винайшли пекельний потяг, який протягом години мiг би об’iхати цiлу земну кулю, то все одно безповоротно повернетеся до пункту, з якого виiхали, бо ви прикованi до землi.