Енеїда

450 Вперше у цьому гаю вiн побачив нове, що зм'ягчило

Жах його серця, уперше вiдважився мати надiю,

Долi щербатiй своiй тут уперше почав довiряти.

Поки вiн пильно усе оглядав у тiм храмi величнiм,

Ждавши царицю, i поки у мiстi його дивувала

455 Велич мистецькоi працi, угледiти встиг, як боi всi

Троi зображено, бачив вiйну, про яку уже слава

В свiтi лунала, Прiама пiзнав вiн i поруч – Атрiдiв,

Вздрiв i Ахiлла, обом iм ворожого. Став i заплакав:

«Є на землi ще десь мiсце, Ахате, чи е десь краiна,

460 Де ще не чули б про нашу недолю? Чи бачиш,

Прiам ось, Слава i тут також мае свою, iй належну заслугу;

Вмiють тут плакать над горем, бiдою журитись людською.

Геть увесь страх, бо ця слава i нам iще стане в пригодi».

Так промовляе й безплiднi малюнки тi оком голубить,

465 Тяжко зiтхае й сльозами рясними вмивае обличчя.

Бачить тут, як у боях колись там, пiд Пергамом, бувало;

Там он, бач, греки тiкають, а молодь троянська жене iх;

Там – своiм повозом гонить фрiгiйцiв Ахiлл шоломистий.

Ось недалеко i Резовi шатра пiд бiлим брезентом

470 Вiн розпiзнав i заплакав. Тi шатра жахливо спустошив

Кровi жадливий Тiдiд, проникши до них, коли першим

Сном всi заснули; ввiв коней вогнистих вiн в табiр ранiше,

Нiж напились вони з Ксанту й скубнули троянськоi пашi.

В другому мiсцi було, як Троiл утiкае, як кинув

475 Зброю, сердешний хлопчина, – боець, що Ахiлловi рiвний!

Конi тiкать почали, а вiн навзнаки на порожнiм

Повозi й вiжки тримае.

Й пил замiтае, i землю скородить оберненим списом.

А одночасно троянськi жiнки йдуть до храму Паллади,

480 Їм неприхильноi, й одiж несуть; в них розплетенi коси,

Сум на обличчях, покора, й долонями б'ють себе в груди;

Та вiдвернулась богиня i очi спустила додолу.

Гектора тричi довкола iлiйського муру волочить,

Тiло бездушне Ахiлл продае там, на золото важить.

485 Тут вже риданням гiрким заридав вiн iз самого серця,

Зброю побачивши всю, i повiз, i другове тiло.

Бачить Прiама, як руки беззбройнi в благаннi ламае.

Мiж старшиною ахейцiв себе вiн пiзнав пiсля того,

Й сходи бiйцiв, i чорного Мемнона вiйсько. А далi

490 Пентесiлея приводить ряди амазонок; мов мiсяць

Їхнi щити; вона в шалi, завзяттям мiж тисяч палае,

Золототканою груди вiдкритi вона пiдв'язала

Пов'яззю, – дiва, а битись готова з мужами нарiвнi.