Енеїда

Все це здавалось Енею дарданському подиву гiдним,

495 Аж занiмiв вiн, у мiсце одно своi втупивши очi.

Входить до храму цариця краси неземноi Дiдона:

Першою йде, супроводжена почтом великим юнацтва.

Наче уздовж узбережжя Евроту або на верхiв'ях

Кiнту Дiана виводить танки, а за нею юрбою

500 Линуть вiдцiль i вiдтiль ореади, вона ж через плечi

Свiй сагайдак перекине, йдучи, i поставою юних

Всiх перевищить богинь, аж Латонi безмовною млостю

Серце вмлiвае.

Весело серед юрби виступала, – над царством майбутнiм

505 Працю сама доглядала. Сiла у храмi[24 - Вергiлiй переносить на карфагенськi стосунки римський звичай вести засiдання сенату в храмах богiв.] по тому,

Коло дверей, на високiм престолi, опершись, довкола ж

Варта у зброi. Судила, закони давала, дiлила

Нарiвно працi тягар або жереб велiла тягнути.

Друзiв тут раптом бачить Еней, що в великiй надходять

510 Гурмi: Антея, Сергеста, Клоанта хороброго й iнших.

Бачить вiн тевкрiв, що вихор розвiяв iх чорний по морю

І по чужих узбережжях, далеких краях порозносив.

Аж остовпiв вiн i сам, i Ахат з ним зi страху i втiхи;

Дуже хотiлось iм руки з'еднати, але невiдомi

515 Речi гнiтили iм страхом серця. Отож непомiтно,

В хмару велику повитi, розвiдати вийшли, яка ж бо

Доля спiткала мужiв, де iх флот, при якiм узбережжi,

Що iх сюди привело; бо з усiх кораблiв наближались

Вибранi, й ласки благали, й до храму iшли гомiнливо.

520 А як вони, увiйшовши, змогли говорить особисто,

Ілiоней, найстарiший, спокiйно почав промовляти:

«О володарко, якiй дав Юпiтер нове збудувати

Мiсто й дав силу по правдi народами гордими править, —

Просим тебе, нещасливi троянцi, розiгнанi вiтром

525 В хланях морських, вiдверни ти од суден цих полум'я згубне,

Люд пощади наш побожний i зглянься на нашу недолю.

Ми не прийшли нi залiзами нищить лiвiйських пенатiв,

Нi грабувати зухвало й до берега зносити здобич;

Зовсiм ми iншоi вдачi, пихи у побитих немае.

530 Є десь краiна далека, Гесперiя зветься у грекiв,

Давня краiна, родючiстю й зброею сильна й могутня.

Жив енотрiйський там люд, а нинi Італii назву,

Кажуть, од ймення вождя свого внуки дали тiй краiнi.

Ми туди iхали. – [25 - Неповний вiрш. Таких в «Енеiдi» – 58.