Енеїда

]

535 Та Орiон хмаровiйний неждано, здiймаючи хвилi,

Нас на мiлини закинув безвихiднi, австрам нестримним

Дав на поталу, по хвилях бурхливих i скелях розвiяв

Непрохiдних. Лише жменька мала нас дiсталася якось

Вашого берега. Що за народ тут тепер проживае?

540 Що за краiна така, що варварськi звичаi терпить?

Нас не пускають на берег пiщаний, за зброю беруться,

Вийти на землю боронять. Як люди й iх сила не мають

Шани у вас, пом'янiть хоч богiв, якi правду й неправду

Знають. Еней був наш цар; не було в нас правiшого мужа,

545 Нi побожнiшого й вищого в вiйнах i в справi вiйськовiй.

Доля якщо зберегла того мужа, й повiтрям надземним

Дихае вiн, i темiнь жорстока його не покрила, – Страху нема в нас.

Не будеш i ти нарiкати, що перша

Руку ти нам подала. Бо ще в Сiкулiйськiй краiнi

550 Вiйсько, й мiста, i славетний Ацест е троянськоi кровi.

Хай нам дозволено буде вiтрами пошкоджений флот наш

Витягнуть, в лiсi колод нарубати i витесать весла,

Щоб, як вiднайдемо тiльки царя й товариство, могли ми

Їхать в Італiю радо й шукати латинського царства.

555 А як рятунок пропав, i ти, батечку тевкрiв найкращий,[26 - Батечко тевкрiв – Еней, проводир троянцiв.]

В морi лiвiйськiм втопився, й нема для Іула надii,

Хай хоч принаймнi на води Сiканii вернемось знову

Ми, до Ацеста-царя, i увiйдем в готовi оселi,

Звiдки прийшли ми». Ілiоней так сказав, а дарданцi

560 Всi це схвалили.

Коротко в вiдповiдь мовить Дiдона, чоло похиливши:

«Виженiть, тевкри, страх iз сердець i турботи забудьте!

Долi тягар i недавнiсть держави примушують владно

Так учиняти i скрiзь стерегти широчезнi кордони.

565 Роду Енея людей хто не знае чи города Троi?

Хто не чував про хоробрих мужiв, про пожежу военну?

Серце пунiйське не з каменю справдi, i, не вiдцуравшись

Мiста тiрiйського, сонце ясних запряга своiх коней.

Схочете, може, в Гесперiю iхать, краiну велику,

570 Там, де Сатурновi ниви, чи в Ерiкса край, до Ацеста,

Володаря, – сприятиму вам я, дам помiч потрiбну.

Разом зi мною ви схочете, може, в цiм краi осiсти, —

Город вiддам я, який закладаю; свiй флот витягайте:

Будь то чи тевкр, чи тiрiець – менi це однаково буде.

575 Хай би й Еней-володар, тим же самим привiяний Нотом,

В край наш прибув. По всiх узбережжях i межах лiвiйських

Певних людей я пошлю перевiрить, чи, кинений морем,

Не заблудивсь вiн в лiсах, чи, може, в мiстах десь блукае».