Енеїда

З того-бо часу почавши, я знаю вже справи троянськi,

Знаю й iм'я твое я, i царiв пеласгiйських я знаю.

625 Навiть i в ворога тевкрiв iм'я похвалами повите,

Й корiнь виводить вiн свiй iз старого тевкрiйського роду.

Отже, рушайте, молодцi, i в нашу оселю заходьте.

Гнала й мене також доля подiбна й по всяких пригодах

Врештi притулок надать менi в цiй побажала краiнi:

630 Горя сама я зазнала, тож вмiю в бiдi помагати».

Так промовляе, i в царськi палати заводить Енея,

І оголошуе разом у храмах богам вшанування.

Та одночасно також не забула послати на берег

Товаришам його двадцять волiв, сто щетинястих вепрiв,

635 Сотню ягнят iз жирними iх матерями – дарунок

В день цей веселий. —

Враз тодi з царською величчю всю починають оселю

Приготовляти, лаштують бенкет усерединi дому,

Гарно мережанi, пурпуром вишитi скатертi стелять,

640 Повно срiбла на столах, у рiзьбi золотiй мальовничо

Подвиги предкiв хоробрих зображенi рядом предовгим,

Вчиненi ними од самих початкiв старезного роду.

Тут же Еней (бо батькiвське серце спокою не мае)

Вислав швидкого Ахата до суден, щоб той повiдомив

645 Сина Асканiя, що тут зайшло, i привiв його в мiсто;

(Син-бо Асканiй не сходив iз серця люб'язного батька).

Крiм того, дати дарунки велить, якi вирвав з руiни

Троi, – плащ золотом шитий (були й вiзерунки на ньому),

Теж i намiтку, гаптовану краем в узори аканту,

650 Барви шафрану, – Єлени аргiвськоi стрiй це, що з дому

Винесла, як в незаконнiм подружжi з Мiкен до Пергаму

Їхала, дар це чудовий вiд матерi Леди.

Берло, яке Ілiона носила, Прiамова старша

Донька, й намисто на шию iз перлiв, до того – подвiйний

655 З золота i самоцвiтiв вiнок. Щоб усе це найшвидше

Виконать, вибрався зараз Ахат у дорогу до суден.

Та Кiтерея нову тим часом придумала хитрiсть,

Задум новий снуе в серцi, щоб, личко змiнивши й подобу,

Йшов Купiдон, як солодкий Асканiй, i пристрасть дарами

660 Щоб розпалив у царицi, i костi вогнем iй наповнив.

Страшно iй дому непевного й тих двоемовних тiрiйцiв;[28 - Римляни вважали карфагенян вiроломними.]

Немилосердна Юнона, й в'ялить ii серце щоночi

Знов цей неспокiй. Тому до крилатого мовить Амура:

«Сину мiй, сило моя i моя ти могутнiсть едина,

665 Сину, що батька найвищого й стрiл не боiшся Тiфея.[29 - Стрiли Тiфея – громи Юпiтера. Названi так тому, що Юпiтер уперше громом убив велетня Тiфея.