Енеїда

Плащ розглядають усi й покривало у жовтих акантах.

А фiнiкiйка нещасна, призначена вже на загибель,

Ще надивитися досить не може, горить в огляданнi,

Хлопцем, дарами розчулена дуже. Вiн же, Енея

715 Мiцно обнявши, на шиi повиснув i лиш заспокоiв

Мнимого батька гарячу любов, перейшов до царицi.

Та ж i очима, i серцем уся уже в ньому i нiжно

Тисне до лона; не знае Дiдона, який-то до неi

Бог пригорнувся, нещасноi. Вiн же усе пам'ятае,

720 Що ацiдальська матуся казала, й поволi береться

Пам'ять Сiхея затерти, й нове прищепити кохання,

В серце, погасле давно, забуте чуття повернути.

Щойно притих той бенкет, iз столiв почали прибирати,

Й ставить кратери великi, i вина вiнчати вiнками.

725 Гомiн пiшов по палатi, в просторих свiтлицях лунае,

З стелi злотистоi сяють вогнем уже лампи висячi,

Полум'я факелiв темряву ночi долае. Цариця

Каже подати важкий, з самоцвiтами, з золота келих

І наповняе вином. З того келиха Бел пив найперший,

730 Потiм i iншi за звичаем.

Кажуть: «Юпiтере, ти встановив цi гостиннi закони, —

День цей хай буде щасливий тiрiйцям i з Троi прибулим;

Хай пам'ятають про нього i нашi потомки. Ласкавий,

Вакху, нам будь ти, веселощiв батьку, й ти, добра Юноно;

735 Ви ж у любовi, тiрiйцi, усе товариство вiтайте».

Мовила так, i плинну на стiл одливае пожертву,

Й вiнець, до келиха злегка лише доторкнувшись устами,

Передала iз припрошенням Бiтiю.

Пiнне вино одним духом до дна золотого. По ньому

740 Іншi вельможi. На золотоструннiй кiфарi Іопас

Грав, кучерявий, пiсень, що в Атланта могутнього вивчивсь.[30 - Іопас грав… – Іопас оспiвуе виникнення свiту i життя на землi, подiбно як Орфей в «Аргонавтицi» Аполлонiя Родоського.]

Оповiдав вiн про мiсяця змiни i тьмарення сонця,

Звiдки i люди, й тварини, i зливи, i полум'я звiдки.

Звiдки Арктур, i сльотливi Гiади, й Трiони подвiйнi;

745 Оповiдав, чому сонце так взимку спiшить в океанi

Зникнуть, яка перешкода затримуе ночi лiнивi.

Плещуть завзято в долонi тiрiйцi, за ними й троянцi.

А безталанна Дiдона проводить всю нiч у розмовах

Рiзноманiтних, без краю впиваючись плином кохання.

750 Дуже цiкавить ii i Прiамова доля, i доля

Гектора, й зброя, з якою прибув син Аврори могутнiй,[31 - Син Аврори – Мемнон, ватажок ефiопiв.]

Конi якi в Дiомеда були, який ростом Ахiлл був.