Енеїда

Мовить нарештi: «Скажи нам з початку найпершого, гостю,

Все про пiдступних данайцiв, скажи про троянську недолю

755 І про блукання свое, бо рiк уже сьомий у мандрах

Носить тебе i по хланях морських, i по всiх суходолах».

Книга друга

Еней розповiдае про зруйнування Троi. Обманутi пiдступними розмовами полоненого грека Сiнона, троянцi, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять у мiсто, спорудженого греками, великого дерев’яного коня. Захованi в ньому греки вночi вискакують i оволодiвають мiстом.

Тiнь Гектора з’являеться у снi Енеевi. Еней разом з товаришами йде в останнiй бiй. Товаришi Енея падають у борнi за полонену греками Кассандру. В бою бiля Прiамового палацу Пiрр убивае Прiама. Венера умовляе Енея тiкати з мурiв зруйнованоi Троi. Еней з утiкачами подаеться на гору Іду.

Зразу ж замовкли усi i слухали дуже уважно.

Батько Еней тодi з ложа високого став говорити:

«Бiль невимовний менi роз'ятрити велиш ти, царице.

Геть зруйнували данайцi могутнiсть велику троянську,

5 Й царство iх гiдне плачу, – я сам всi тi бачив нещастя,

Сам був учасником в битвах.

Та хто не заллеться сльозами,

Повiсть почувши таку, хоч би навiть це був мiрмiдонець,

Навiть з долопiв якийсь, навiть воiн лихого Улiсса.

Ночi вологоi мла вже минае, схиляються зорi

10 Й кличуть до сну. Та коли забагнулось пiзнати пригоди

Нашi й почути про Троi останню недолю, – хоч серце

Ние iз жалю й здригнеться не раз, як згадаю про все те,

Я починаю: Данайськi вождi, як вiйна iх зломила

Й щастя покинуло – рокiв-бо ж стiльки минуло, – натхненi

15 Дивним Паллади умiнням, коня спорудили, мов гору,

Ребра оббили ялицею й мовби обiцяну жертву

В дар за щасливу дорогу лишили, – пiшла така чутка.

Потiм самi замикають таемно героiв громаду,

Вибрану жеребом, в темнiй утробi; все черево кiнське,

20 Цiлу його глибину наповняють узброеним вiйськом.

Тенед iздалека видно, преславний колись був той острiв,

Повен достаткiв, аж поки стояла Прiама держава;

Нинi морська лиш затока, лиш захист для суден непевний.

На узбережжя пустинне запливши, вони заховались;

25 Нам же здавалося, що вiдпливли вони з вiтром в Мiкени.

Тож цiлiй Тевкрii з серця спадають тривалi турботи.

Брами вiдкрились; як мило пройтися у табiр дорiйцiв,

Бачити звiльнене мiсце, покинуте все побережжя.

Тут був долопiв загiн, ось Ахiлла був лютого табiр,

30 Тут було мiсце для флоту, а тут вони звикли боротись.