Енеїда

]

В дверях пороги, до стiн приставляють драбини i лiзуть

Аж на одвiрки щаблями, лiвицею щит наставляють

Як охорону вiд списiв, правицею ж кроков сягають.

445 З другого боку дарданцi зривають i вежi, й покрiвлi

Цiлi з домiв, як побачать, що все вже пропало, щоб ними

Аж до хвилини останньоi замiсть знаряддя боротись;

Сволоки, золотом кованi, предкiв стариннi прикраси,

Тягнуть зi стелi, а iншi, кинджали загостренi взявши,

450 Всi обсадили пороги й iх строем тiсним захищали.

Дух свiй пiднiсши, йдемо в оборону ми царського дому,

Помiч героям нести i додать переможеним сили.

Дверi були потайнi, i пороги, i хiд для домашнiх Межи

Прiама палатами, скритi одвiрки в затиллi.

455 Ними-то звикла була Андромаха сердешна ходити,

Поки ще царство стояло, без подруг, сама, щоб вiдвiдать

Свекрiв i Астiанакта, синочка, до дiда водити.

Лiзу туди аж на верх я покрiвлi найвищоi, звiдки

Кидали списи рукопаш тевкри нещаснi даремно.

460 Cкраю там башта стояла, що гребнем вершини своеi

Аж до зiрок пiднiмалась, i з неi на Трою дивитись

Звикли вони, на флот i на табiр данайський.

Ми доокола залiзом пiдважуем, там, де в найвищiм

Поверсi споення вже попустило й хиталось; з пiдвалин

465 Давнiх виважуем i вивертаемо. Скинена раптом,

Валиться з гуком i широко шереги крие данайськi.

Вслiд iм i iншi пiдходять. Тепер вже нiщо не вгавае,

Анi камiння, нi iнше знаряддя…

А у передсiнку самiм, на першiм порозi лютуе

470 Пiрр, аж виблискуе сяйвом на ньому озброення мiдне.

Наче той вуж, що отруйного зiлля наiвся й на свiтло

Виповз, набряклий узимку, в холоднiй землi вiн ховався,

Нинi ж вiн, скинувши шкуру стару, випинаеться свiжий,

Юностi повен, блискучий, угору здiйма своi груди,

475 В'еться хребет обручами ковзкими, вiн пнеться до сонця,

З пащi троiстий язик висувае. А разом iз Пiрром

І Перiфант премогутнiй, i Автомедонт з ним, возничий

І зброеносець Ахiллiв, i вся iз ним скiроська молодь:

Всi пiдступають пiд замок, вогнi на покрiвлю всi мечуть.

480 Cам вiн мiж першими взяв двоесiчну i гостру сокиру,

Й нею пороги рубае, i мiднi зривае з устоiв

Дверi, i, швидко дубовi бервена мiцнi прорубавши,

В них розсувае велике вiкно, наче пащу широку.

Видно середину дому, вiдкрилися довгi покоi

485 Давнiх царiв i Прiама, примiщення iх потаемнi.

Видно i воiнiв збройних було на вхiдному порозi.