Енеїда

Бачить Арктура, сльотливi Гiади й Трiони подвiйнi,

І Орiон той величний у зброi, що золотом сяе.

А як упевнивсь, що все на спокiйному небi в порядку,

Гасло дае голосне вiд керма, i складаемо шатра,

520 В путь вирушаемо ми й напинаемо паруснi крила.

Вже, розiгнавши зiрки, загорiлася заграва рання,

Й бачимо здалека гори тiнистi, пiд ними низинну

Землю Італii. Перший Ахат тут «Італiя!» крикнув,

Й радiсно все товариство вiтае Італiю гучно.

525 Батько Анхiс тодi келих великий вiнком обплiтае,

Чистим вином наповняе й богiв закликае, на кiлi Сам стоячи на високiм.

«Моря богове й землi i владики усiх буревiiв,

Легку дорогу пошлiть нам, попутними вiйте вiтрами».

530 Зараз змоглися попутнi вiтри, i вiдкрилася близько

Пристань, i навiть на замковi храм показався Мiнерви:[78 - …пристань i… храм… Мiнерви… – теперiшне Кастро в Калабрii.]

Друзi стягають вiтрила, до берега судна справляють.

Луком загнулася пристань од хвиль, що плещуть од сходу,

Бризки солонi вдаряють об скелi, що вибiгли в море,

535 Що й не доглянеш, де пристань, бо скелi, мов вежi стрiмчастi,

Наче стiною обабiч ii обняли, що й не видно

Храму вiд берега.

Тут я побачив – це перший знак вiщий —[79 - За римським звичаем, слiд зважати на перший вiщий знак пiд час сходження на берег.]

Четверо коней, мов снiг отой бiлий, в широкому полi

На пасовиську. Тут батько Анхiс: «О земле гостинна,

540 Заповiдаеш нам вiйни, тож коней для бою плекають,

Це ж бо вiйною грозить.

Та коней колись ми привчили

Воза тягти i, впряженi в ярма, вже слухають вiжок,

Отже, й надiю на мир нам ворожать». І от ми благаем

Ласки святоi в Паллади у зброi дзвiнкiй, яка перша

545 Нас привiтала. При вiвтарi чола у шати фрiгiйськi

Ми загортаемо й, за заповiтом Гелена суворим,

Шану належну складаем богинi Юнонi аргiвськiй.

Й без зволiкання принiсши, як слiд, обiтованi жертви,

Роги покритих вiтрилами рей до моря звертаем,

550 І покидаемо грецькi оселi i ниви непевнi,

Й бачимо далi затоку Таренту, як правда, що кажуть,

Мiсто Гераклове й далi навпроти – Лацiнська богиня[80 - Лацiнська богиня – Юнона, що на мисi Лацiнiй в областi Бруцiй мала славнозвiсний храм.

На цьому ж мисi були мiста Кавлон i Сцiлацей.]

Й замки кавлонськi, а сам Сцiлацей, що судна всi трощить.