Енеїда

Полювання, буря i «шлюб» Енея з Дiдоною. Поголоска про любовний зв’язок мiж ними. Лiвiйський цар Ярба благае Юпiтера покарати Дiдону. Меркурiй повiдомляе волю Юпiтера Енеевi, i той потай готуеться до втечi. Довiдавшись про намiр коханого, Дiдона гiрко йому докоряе i вiдкидае всякi виправдання. Троянцi готуються до вiдплиття. Дiдона робить останню спробу затримати Енея. Вона передчувае свою смерть i готуеться до неi. Еней з товаришами залишають Карфаген. Побачивши, що iхнiй флот вiдпливае, Дiдона проклинае Енея i в розпачi вмирае.

Пристрасть кохання поранила тяжко царицю, вже здавна

Рана ця в серцi ii палае вогнем невидимим.

З пам'ятi в неi не сходить велика хоробрiсть героя

Й роду висока достойнiсть; у серцi вiдбивсь його образ,

5 Закарбувались слова, i нудьга не дае вiдпочинку.

З Фебовим свiтлом рання зоря уже свiт оглядала,[84 - Фебове свiтло – сонячне свiтло, сонце.]

Вогкiсть i темiнь змiтаючи з неба, а хвора душею

Мовила так до сестри, що горю ii спiвчувала:

«Що за сни мене, Анно, сестрице, безрадну турбують?

10 Гiсть небувалий, який завiтав тепер в нашу домiвку,

Що за велична постава у нього, вiдвага, хоробрiсть?

Вiрю я й не помиляюсь, богiв це, напевно, нащадок.

Тож боягузливiсть пiдлi виказуе душi. Гей, скiльки

Доля ним кидала, мовив вiн, скiльки ж бо воен провадив.

15 Серцю якби не сказала я твердо й рiшуче, що бiльше

Не одружуся нiколи (як з першим коханням у мене

Не пощастило й скiнчилося смертю), якби осоружнi

Ложе подружне й весiлля менi не були, то спокусi,

Може б, я цiй пiддалась.

20 Що, як утратила я чоловiка, сердегу Сiхея,

З днини тiеi, як злочином брата сплямилися кров'ю[85 - …злочином брата… – Пiгмалiона, що вбив чоловiка Дiдони Сiхея.]

Нашi пенати, – единий лиш вiн почуття в менi зрушив,

Серце хитке прихилив.

Я вiдчуваю. Та хай пiдо мною розступиться краще

25 Вглиб ця земля, нехай батько могутнiй до тiней Еребу

Громом небесним пошле мене в темiнь бездонну, нiж мала б,

Сороме, втратить тебе i закони твоi потоптати.

Той, що з'еднався зi мною у першiм коханнi, в могилi, —

Хай там пильнуе його, на вiчнi вiки зберiгае», —

30 Так вона мовить i шати зливае рясними сльозами.