Енеїда

Тепер уважай, як я хочу

Те повести все, що статися мае, скажу коротенько:

Завтра на лови Еней i Дiдона нещасна до гаю

Виiхать хочуть, як тiльки Тiтан свое ранне промiння

Свiтовi завтра появить i землю почне осявати,

120 Чорну зiшлю градову на них тучу, коли гарячкове

Заметушаться ловцi й опережуть сiтями iзвори,

Зливою змию, заграю громами iз хмарного неба.

Все товариство тодi розбiжиться i в темрявi зникне.

Вождь тодi Троi й Дiдона, обое, вбiжать до печери

125 Разом.

Воля, то iх у подружжя зв'яжу я навiк, – хай належна

Буде йому. Тут же буде й весiлля?» На те Кiтерея

Згоду дала й усмiхнулась, бо пiдступ ii зрозумiла.[87 - Пiдступ Юнони, яка хотiла затримати Енея в Африцi i не пустити в Італiю.]

Рання тим часом iз хвиль Океану вже вийшла Аврора,

130 І засвiтилося небо промiнням, а молодь добiрна

З брам висипае i сiтi несе очкуватi, i сильця,

Й ратища широколезi; iздцi виiжджають массiльськi

З турмою гончих собак.

В спальнi, i ждуть при порозi на неi пунiйськi вельможi.

135 Жде й дзвiнконогий баский аргамак бiля входу, – в оздобi

З пурпуру й золота вiн неспокiйно глодае вудила, Пiною вкритi.

Аж, зрештою, вийшла iз почтом великим:

Шати сiдонськi на нiй i обшитi каймою в мережах,

І сагайдак золотий, iз золота шпилька у косах,

140 Застiбка з золота шати багрянi на нiй запинае.

От i фрiгiйський з'явився загiн, i з Іулом веселим

Всi виступають.

Мiж товариством з'явився й з'еднав тi загони обидва.

Мов Аполлон, що додому з зимiвлi з-над Ксанту вертае

145 І прибувае з Лiкii на Делос, щоб тут вiдновити

Знов хороводи, а при вiвтарях уже товпляться всумiш

Жителi Криту й дрiопи строкатi, iще й агатiрси;[88 - Аполлон узимку перебував у Лiкii, в Малiй Азii, а влiтку на островi Делосi, де його прихiд вiтали спiвами й танцями.

Сам вiн ступае верхiв'ями Кiнту, i кучерi буйнi

Лавром вiнчае м'яким, i вiнець золотий накладае,

150 Й стрiли на плечах дзвенять, – та нiчим же не гiрший вiд нього,

Ідучи верхи, Еней: такою вiн сяе красою.

А прибули вони в гори високi, у нетрi безкраi,

З гiр позбiгали козулi, iз скельних верхiв розiгнавшись,

Оленi з другого боку поля пробiгають розлогi,

155 Куряву збили, тiкають, юрбою верхи покидають.