Украдене щастя (збірник)

Всi тi, що згибли у остатнiй сiчi,

Ну, чим були б вони в спокiйний час?

Раби, воли, що прожили б весь вiк свiй,

Хиляючись, працюючи на вас.

Тепер вони погибли як героi

І мученицький прийняли вiнець.

Їх смерть – життя розбудить у народi.

Се початок борнi, а не кiнець.

Тепер народ в них мае жертви взiр

І ненастанний до посвят пiдпал;

Їх смерть будущi роди переродить,

Вщепить безсмертну силу – iдеал.

А ви – ну, що дала вам ся побiда?

Змiцнила вас? О нi! Змiцнила вашi пута!

Для вас вона сим пам’ятна одним,

Що зрадою i пiдлiстю здобута.

Для вас вона – пухкий, затрутий хлiб.

Гнилi – ви гнитимете дальш вiд неi.

Я – вас скрiплять? Я викопав вам грiб,

Бо я – аристократ, а ви – плебеi.

О так, стискайте зуби й кулаки!

Я гордо се говорю вам, без ляку:

Ненавиджу вас всiх i бриджусь вами,

Ви парфумованi плебеi в фраку!

Ви паразити з водянистим мозком,

Ви неробучi, загребущi руки,

Ви, у котрих з усiх прикмет звiрячих

Лишились тiльки хитрощi гадюки!»

Тут гамiр, крик скажений заглушив

Мою промову.

І против мене тлум цiлий спiшив.

Сi за склянки, тi за шаблi хапались,

Ревли: «Мовчать! Розсiчемо! Проч з ним!»

Блiдii дами за мужчин ховались.

Я не дрогнув мiж натовпом грiзним.

Х

В тiй хвилi залунало: Бам! Бам! Бам!

Дванадцята година! Чи година?

Бам! Бам! Бам! Бам! – лунае тут i там.

Здаеться, в мiстi дзвонiв половина

Реве.

Немов якась могутня хуртовина,

Страшеннi тони б’ють! Немов той спiж

Росте, а з ним росте i тонiв сила,

А кождий душу прошиба, мов нiж.

Бам! Бам! Бам! Бам! Мабуть, заголосила

Уся земля i з жаху вся тремтить,

І вся вона – розритая могила.

А голос все мiцнiе, б’е блакить…

Нi, се блакить е тим великим дзвоном,

А велетень по ньому б’е щомить!..

Бам! Бам! Гримить погрозою, прокльоном,

Розпукою.

Щоб все життя скосить одним розгоном.

І в залi стала враз юрба цiла,

Закаменiла. Почало мiниться

Яркее свiтло. Зразу поплила

Пурпура, мов кровавая криниця;

Вона пожовкла, – в жовтiм блиску тiм

Вид трупiв разом прийняли всi лиця.

Ось блиск посинiв, i страшенний грiм

Чи з неба? з пекла? все зглушив, основи

Землi затряс, i похитнувся дiм.

А свiтла блиск зробивсь фiолетовий,

А там зелений.