Украдене щастя (збірник)

25

Тамерлан (Тимур) (1336—1405) – середньоазiятський полководець-завойовник, вiдомий своею жорстокiстю; емiр з 1370, засновник державноi династii Тимуридiв зi столицею в Самаркандi; тут антономазiя «тамерлани» – у значеннi «тирани, визискувачi».

26

Завжди те саме! (Лат.).

27

З вершин; дослiвно: вище! Д’горi! (Лат.).

28

«Дiлом називають пiдгiрськi русини в Галичинi перше, найнижче пасмо Карпат, яке дiлить “гори” вiд “низовини”». – Примiтка І. Франка до автоперекладу поезii «Ідилiя» польською мовою.

29

Котляревський Іван Петрович (1769—1838) – украiнський письменник, театральний i громадський дiяч, зачинатель новоi украiнськоi лiтератури, зокрема поезii (завдяки поемi «Енеiда») та драматургii («Наталка Полтавка», «Москаль-чарiвник»).

30

Екфразис однойменноi картини Рафаеля Сантi (1483—1520), що зображуе Богоматiр з малим Ісусом, св. Варварою та св. Сикстом (час створення бл. 1513—1519).

31

Іксiон – персонаж античноi (давньогрецькоi) мiтологii; гiгант, цар лапiфiв, батько Кентавра, якого за спробу спокусити Геру Зевс кинув у Тартар, де вiн карався, прив’язаний до вогненного колеса, що вiчно оберталося.

32

Сфiнкс – персонаж египетськоi та давньогрецькоi мiтологiй; фантастичне чудовисько з левиним тiлом i людською головою, яке, сидячи на високiй скелi поблизу Фiв, загадувало подорожнiм загадку, а нездатних вiдгадати ii пожирало.

33

Петер Шлемiль – персонаж повiсти нiмецького письменника Адальберта фон Шамiссо (1781—1838) «Дивовижна iсторiя Петера Шлемiля» (1814), який задля власного збагачення продав чортовi за золото свою тiнь.

34

Дзвонковська Йосифа (Юзефа) (1862—1892), донька збiднiлого польського шляхтича, народна вчителька, друга любов поетова, передчасно померла вiд сухот.

35

Див. примiтку до вiрша «Я не тебе люблю, о нi…».

36

Серафими – шестикрилi ангели Господнi, особливо наближенi до престолу Бога, що перебувають на найвищому щаблi небесноi iерархii.

37

Нiрвана (з санскриту букв. згасання, заспокоення) – у релiгiйних уявленнях буддизму та iндуiзму – блаженний стан цiлковитого заспокоення, згасання свiдомости, кiнцева мета духового самовдосконалення людини; тут – метафора смерти.

38

Слiв тих даремно шукати в Євангелii, та вони заховалися в однiм старiм грецькiм рукописi.