Украдене щастя (збірник)

Ясная панi думку думае,

Думку думае, слуг посилае,

Слуг посилае, так промовляе:

«Нi на що, слуги, ви не зважайте,

Мою сестрицю припроводжайте!»

Побiгли слуги, швидко вернули,

Та яснiй панi слово говорять:

«Твоi сестрицi бiдну хатину

Ангел сторожить, нам мечем грозить;

Ід тiй господi приступить годi».

Ясная панi в гнiв попадае,

В гнiв попадае, сама рушае.

Велить сестрицю в пута кувати,

Велить iй власне поле орати,

Власнее поле, та не для себе!

Ой сумно сонце восени сяе,

Ой сумно лiтом шумить дiброва.

Старша сестриця гiренько плаче,

По полю ходить, рученьки ломить,

Бога благае, так промовляе:

«Рости, рости, ти, ярее жито!

Роди, роди, ти, буйна пшеничко!

Я тебе орю, чорнее поле,

Я засiваю, та не для себе.

Ясная панi хлiб забирае,

Моi дiтоньки з голоду плачуть,

З голоду плачуть, хлiбця не бачуть».

На чистiм полi, як бiр, пшениця,

На чистiм полi ярее жито

Колосом клонить, пiсеньку дзвонить:

«Нас Мати Божа благословляла,

Нам Мати Божа зраст дарувала,

Бо Божа Мати – у нашiй хатi».

ІV

А рад ти знати, чесний господарю, —

Г[ей], д[ай] Б[оже]! —

Хто тi зiрницi, рiднi сестрицi?

Старша сестриця – руська землиця,

Менша сестриця – лядська землиця.

А рад ти знати, чесний господарю,

Коли скiнчиться старшоi горе?

Пречиста Дiва з Сином царствуе,

Пречиста Дiва плач сестри чуе.

А за тим словом бувай же здоров!

Дай тобi, Боже, в горю потiху,

Дай тобi, Боже, в нуждi надiю,

Дай тобi, Боже, сильную волю!

Збав тебе, Боже, вiд злих сусiдiв,

Збав вiд невiрних синiв вирiдних,

Збав тебе, Боже, вiд тьми-неволi!

Весна настане – сiй жито яре,

Сiй жито яре, яру пшеницю!

Осiнь настане – збирай щасливо!

Зима настане – пiснi приносить;

Лiто настане – ти не журися,

Вийди на поле, поведи оком!

На чистiм полi, як бiр, пшениця,

На чистiм полi ярее жито

Колосом клонить, пiсеньку дзвонить:

«Нас Божа Мати благословляла,

Нам Божа Мати зраст дарувала,

Бо Божа Мати – у нашiй хатi».

Із книги «З вершин i низин»

(Львiв, 1887; 2-е вид., Львiв, 1893)

Із роздiлу «De profundis»[21 - З глибини (лат.); початок латиномовноi християнськоi заупокiйноi молитви «De profundis clamavi…» – першi слова 129 (130) Псалма («З глибини я взиваю до тебе, о Господи…»). – Упоряд.