Украдене щастя (збірник)

Гей, брати! В кого серце чистее,

Руки сильнii, думка чесная, —

Прокидайтеся!

Встаньте, слухайте всемогущого

Поклику весни!

Сiйте в головах думи вольнii,

В серцях жадобу братолюбiя,

В грудях смiливiсть до великого

Бою за добро, щастя й волю всiх!

Сiйте! На пухку, на живу рiллю

Впадуть сiмена думки вашоi!

* * *

Земле, моя всеплодющая мати,

Сили, що в твоiй живе глубинi,

Краплю, щоб в бою сильнiше стояти,

Дай i менi!

Дай теплоти, що розширюе груди,

Чистить чуття i вiдновлюе кров,

Що до людей безграничную будить

Чисту любов!

Дай i огню, щоб ним слово налити,

Душi стрясать громовую дай власть,

Правдi служити, неправду палити

Вiчну дай страсть!

Силу рукам дай, щоб пута ламати,

Яснiсть думкам – в серце кривди влучать,

Дай працювать, працювать, працювати,

В працi сконать!

* * *

Не забудь, не забудь

Юних днiв, днiв весни, —

Путь життя, темну путь

Проясняють вони.

Злотих снiв, тихих втiх,

Щирих слiз i любви,

Чистих поривiв всiх

Не встидайсь, не губи!

Бо минуть – далi труд

В самотi i глушi,

Мозолi наростуть

На руках i душi.

Лиш хто любить, терпить,

В кiм кров живо кипить,

В кiм надiя ще лiк,

Кого бiй ще манить,

Людське горе смутить,

А добро веселить, —

Той цiлий чоловiк.

Тож сли всю життя путь

Чоловiком цiлим

Не прийдесь тобi буть —

Будь хоч хвилечку ним.

А в поганii днi,

Болотянii днi,

Як надiя пройде

І погасне чутте,

Як з великих дорiг

Любви, бою за всiх

На вузькi та крутi

Ти зiйдеш манiвцi,

Зсушить серце жура,

Сколять ноги терни, —

О, тодi май життя

Вдячно ти спом’яни!

О, тодi яснi сни

Оживлять твою путь…

Юних днiв, днiв весни

Не забудь, не забудь!

VIVERE MEMENTO![23 - Пам’ятай, що живеш! (Лат.

Весно, що за чудо ти

Твориш в моiй груди?

Чи твiй поклик з мертвоти

Й серце к жизнi будить?

Вчора тлiв, мов Лазар[24 - Лазар – новозаповiтний персонаж, який на поклик Ісусiв встав iз мертвих, воскресiнням своiм провiстивши воскресiння Христове (Ів. 11. 1—44).