Украдене щастя (збірник)

І, бачачи забаву iх таку,

Я мовив: «Нащо тi листки, дiвчата?

На лiк, на страву iх рвете яку?»

І мовила одна: «Рвемо для свята.

І не на лiк, бо для здорових се;

І не на страву – сита наша хата.

А хто до уст листок сей занесе,

І розгризе, i сок його скуштуе,

У того серце розкiшшю стрясе;

У того смiлiсть душу напростуе,

У того радiсть очi прояснить,

Турботи всi розвiе й пошматуе.

Твiй сум, твою зневiру хоч на мить

Прогонить вiн; ти станеш мов дитина,

Всю суть свою ти мусиш вiдмiнить.

Всiм любий ти, хоч круглий сиротина,

І любиш всiх, щасливий в тiй любвi.

Кааф у нас зоветься та ростина[73 - Кааф – легендарна спiвуча квiтка, чарiвний сiк якоi омолоджуе й вiдроджуе людину до нового, щасливого життя.]».

Пiшли. Та йдуть i мовлять iншi двi:

«А ти не рад листкiв тих скуштувати

І занести iх там, своiй верствi?

Чи все в вас мае лютiсть панувати,

Зневага до людства, погорда й iдь?»

І кинувсь я листки тi дивнi рвати,

Ось вам пучок iх.

* * *

Поете, тям, на шляху життевому

Тобi перлини-щастя не знайти,

Нi захисту вiд бурi, злив i грому.

Поете, тям, зазнати маеш ти

Всiх мук буття, всiх болiв i унижень,

Заким дiйдеш до свiтлоi мети.

Поете, тям: лиш в сферi мрiй, привиджень,

Ілюзiй i оман твiй рай цвiте,

А генiй твiй – то мiць сугестiй, зближень.

Пророцький дар у тебе лиш на те,

Щоб iншим край обiцяний вказав ти,

А сам не входив у житло святе.

І серце чулее на те лиш взяв ти,

Щоб кождому в день скорби пiльгу нiс,

І в горю слово теплее сказав ти.

Та з власним горем крийся в темний лiс!

Нiхто до тебе не простягне руку

І не отре твоiх кривавих слiз.

Та не мiркуй, що родивсь ти на муку,

Бо й розкошiв найвищих маеш часть,

У творчiй силi щастя запоруку.

Усе, чого тобi сей свiт не дасть,

Знайдеш в душi своiй яснiше, краще:

Найвищу правду i найбiльшу власть.

Ото й минай все темне, непутяще,

Весь злудний блиск, трiумфи хвилевi,

Все пiдле, самолюбне i пропаще.

І бережи на своiй головi

Вiнок незв’ялий чистоти, i ласки,

І простоти, мов квiти полевi.

У маскарад життя iди без маски,

На торжище цинiзмiв i наруг

Виходь з лiхтарнею з староi казки:

В нiй щезне тiло, появиться дух,

Прозора стане явищ темна маса.

І будь ти людям не суддя, а друг.

І дзеркало, й обнова. Guarda e passa[74 - «Подивись i минай» (iтал.