Украдене щастя (збірник)

А що по мокрiм мiсцi гниль пожерла —

Се тi, в яких душа в живих умерла,

Пихою вбита, лiнощами й глумом, —

Таких i пам’ять пропадае з шумом.

Лиш тi, що тихi серцем i душею,

Всiх годували працею своею,

Самi собi похвал не голосили,

Та в своiм серцi духа не гасили,

Не боячись ненависти обуха,

Христовi спадкоемцi в царствi духа.

Із циклу «Легенди»

ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ

1

Олександер Великий[92 - Олександер Великий – Див. примiтку до «Притчi про красу».

Сюжетна основа «Легенди про вiчне життя», як i «Притчi про красу», – легенда з рукопису Киiвського Михайлiвського монастиря з особистоi бiблiотеки письменника.] весь свiт звоював

І отсе в Вавилонi, мов бог, раював.

А побожний аскет вiк в пустинi прожив

І молитвою й постом богинi служив.

Наче сонце, що разом прогонюе тьму,

Так богиня в опiвнiч явилась йому.

Прихилилась i мовить: «Мiй вiрний слуго,

Чим тебе вдоволить? Чи бажаеш чого?»

Аскет мовить:

«Хоч яке се життя i трудне, i сумне,

Дай, щоб старiсть i смерть оминули мене».

Богиня мовить:

«Ну, як се в тебе дар найцiннiший з усiх,

На ж тобi сей малий золотистий горiх.

Одну нiчку не спи, один день промовчи

І, очистивши ум, сей горiх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно,

Дасть тобi молодим вiчно жити воно».

2

Цiлий день промовчав, i не спав усю нiч,

І готовивсь аскет на великую рiч.

Ось огонь розпалив iз пахучих полiн,

І кадило в огонь щедро кидае вiн,

І закони Господнi проходить умом,

Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

Та ось сумнiви в серцi повстали страшнi:

«Вiчно жить – молодим – ну, пощо се менi?

Чи вертати у свiт, де пануе борба?

Чи ось тут вiчно жить? Се ж безумство хiба!

О богине, прости! Я згрiшив, бачу сам!

Та безцiнний твiй дар комусь iншому дам.

У нас цар молодий, богорiвний наш цар!

Богорiвним зовсiм його зробить твiй дар.

Мiлiонам вiн сонце, життя е нове,

Для добра мiлiонiв хай вiчно живе».

3

Олександер Великий весь свiт звоював,

Та дiвчини рабом себе вiн почував.

Персiянки Роксани[93 - Роксана – бактрiйська царiвна, яка 327 р. до Р. Х. стала дружиною Александра Македонського. Вiдома своею жорстокiстю й пiдступнiстю. За ii наказом була вбита ii суперниця Статира.] предивна краса

В його серцi горить, мов пожар, не згаса.