Сестра Керрі

Господи, це ж i ii вважають такою, як i оцi…

– Привiт! – звернувся до неi пiд час обiдньоi перерви хлопець iз дужими кулаками. – А ви гарненька, нiвроку…

Вiн чекав, що почуе звичне: «Одчепись!» Та Керрi мовчки вiдсахнулась. І вiд несподiванки вiн отетерiв i подався, знiяковiлий.

Удома того вечора вона вiдчула себе геть самотньою. Туга дiймала ii. До Гансонiв, схоже, нiхто нiколи не заходив. Вона опинилася у дверях унизу. Спостерiгала вулицю, тодi наважилася трохи пройтися. Їi некваплива хода i невпевнений вигляд привернули увагу декотрих чоловiкiв.

Керрi неабияк збентежилася, коли добре вдягнений чоловiк рокiв тридцяти почав придивлятися, тодi сповiльнив ходу i мовив:

– Схоже, вийшли пройтися?

Керрi вражено вiдскочила i насилу спромоглася вiдрiзати:

– Я вас зовсiм не знаю!

– О, це можна поправити! – вiдповiв вiн люб’язно.

Вона сполохано кинулася геть i прибiгла до своiх дверей зовсiм захекана. Щось у поглядi незнайомця неабияк злякало ii.

Збiгав тиждень. Керрi почувалася пiсля роботи такою стомленою, що не в змозi була йти пiшки.

Сiла до конки. Їi тендiтна постава вiд цiлоденного сидiння болiла i нила. Вона лягла спати навiть ранiше за Гансона.

І квiтам, i молодим дiвчатам пересаджування в новий грунт часом шкодить. Для нормального зростання треба кращого грунту, чистiшого повiтря. Керрi почувалась би краще, якби все вiдбувалося поступовiше, перехiд був не такий раптовий. Якби вона не одразу знайшла роботу i встигнула оглянути мiсто, яке iй весь час хотiлося побачити, було б якось веселiше.

Першого ж дощового ранку Керрi виявила, що забула парасольку. Мiннi позичила iй свою – зношену й злинялу. Це вже було занадто. Керрi пiшла у великий унiверсальний магазин i купила собi парасольку за долар з чвертю.

– Навiщо ти це зробила? – спитала Мiннi.

– Але ж менi треба мати парасольку… – завзято вiдповiла Керрi.

– Марнотратниця…

Керрi образилась, але змовчала. «Я не буду все життя там працювати», – затято вирiшила вона.

Першоi суботи ввечерi Керрi вiддала своi чотири долари за утримання.

Беручи грошi, Мiннi вiдчула докори сумлiння. Але як же поясниш Гансону, якби вона взяла менше? А той поважно кивнувши, видав дружинi на домашнi витрати рiвно на чотири долари менше, бо зможе внести цю суму за землю.

Керрi ж переймалася тим, як одягатися й розважатися за п’ятдесят центiв на тиждень. Вона думала й думала, нарештi вiдчула злiсть.

– Пiду трохи пройдуся, – сказала вона повечерявши.

– Сама? – уточнив Гансон.