Сестра Керрі

Це робота не для вас, нi!

Вiн балакав невгаваючи, розпитував Керрi, розповiдав про себе. Заодно пояснював, який це гарний ресторан. Аж тут появився офiцiант, несучи на величезнiй тацi апетитнi страви. За обiдом Друе проявив себе у всьому блиску. Вiн дуже елегантно виглядав за снiжно-бiлою скатертиною, заставленою срiбним посудом, з ножем i виделкою в руках. Коли розрiзав м’ясо, його перснi так блищали, наче ось-ось спалахнуть. Новiсiнький костюм приемно облягав його. Вiн люб’язно простягав руку, щоб подати тарiль чи хлiб, налити кави.

Вiн накладав Керрi повну тарiлку, не перестаючи випромiнювати чудовий настрiй. Керрi, зiгрiвшись душею й тiлом, незабаром змiнилася до невпiзнання. Перед Друе вже сидiла нiби зовсiм iнша дiвчина. Що казати, цей чудовий хлопець у новiсiнькому костюмi зовсiм зачарував ii.

Схоже, маленька завойовниця мiста сприйняла несподiваний поворот долi на краще. Вона почувалася трошечки нiяково, але обстановка великого залу пiдбадьорювала. А натовп добре вдягнених людей за вiкном справляв таке приемне враження! Ось що значить мати грошi! Як чудово прийти сюди пообiдати! Щасливий цей Друе, роз’iжджае повсюдно, гарно вдягаеться, такий люб’язний i обiдае в розкiшних ресторанах.

Друе справдi такий поважний, просто дивно, що вiн так по-дружньому i з такою увагою ставиться до неi.

– Отже, ви втратили роботу через хворобу? – спiвчутливо зiтхнув вiн. – Що ж тепер гадаете робити?

– Шукатиму… – невизначено промовила Керрi, i в очах ii промайнула згадка про злиднi, якi переслiдуватимуть ii невблаганно i невiдступно, мов голодний пес.

– Е нi! – жваво заперечив Друе. – Так не годиться! А ви давно шукаете?

– Чотири днi… – зiзналась вона.

– Подумати тiльки! – Друе, нiби звертався до якогось уявного спiврозмовника. – Нi, все це не для вас! Отi дiвчата, – вiн провiв рукою, нiби окреслюючи колом усiх продавщиць i фабричних робiтниць, – заробляють копiйки. Ви ж не можете iснувати на такi кошти?

Вiн поводився з Керрi зовсiм по-дружньому.

Вiдкинув саму думку про тяжку працю i змiнив напрям розмови. Ах, Керрi була така гарненька… Навiть у такому непоказному вбраннi було видно, яка в неi гарна фiгура. А очi! Великi i наiвнi очi! Друе вдивлявся у неi, i вона прочитала цi думки в його поглядi. Вiдчула його захоплення, яке так пiдкреслювалося щедрiстю й благодушнiстю. Керрi вiдчувала, що й вiн подобаеться iй, може, й бiльше. Було щось iнше, глибше, наче якийсь пiдводний струмiнь у течii ii думок.