Сестра Керрі

– Ну й що з того? Купуймо, – настоював Друе.

Вона вийняла з гаманця одну банкноту. Продавчиня спитала, чи вдягне вона жакет одразу? Вийшла, повернувшись iз рештою. Справу було зроблено.

Вiд «Партрiджа» вони пiшли у магазин взуття, де Керрi примiряла черевички. Побачивши, як гарно вони виглядають на ii нiжках, Друе замиловано сказав:

– Не скидайте!

Але Керрi похитала головою: вона ж мае повернутись до сестри. Друе за одним заходом купив iй ще й сумочку, потiм рукавички, а вона за його порадою придбала й панчохи.

– А завтра, – сказав вiн, – ви пiдете i купите собi ще й спiдницю.

Все це Керрi робила з якимось тривожним передчуттям. Вона все бiльше заплутувалась, але мiцнiше хапалася за думку, що шлях до вiдступу ще вiдкритий.

Друе знав, де можна винайняти кiмнату на Вобеш-авеню. Показавши Керрi на будинок, до якого вони пiдiйшли, вiн застерiг:

– Дивiться ж, тепер ви – моя сестра…

Вiн умiло вiв переговори з хазяйкою, уважно все оглянув, вибрав, покритикував щось, обмiркував i зрештою все владнав.

– Їi речi прибудуть через день-два, – заявив вiн вдоволенiй хазяйцi.

Коли вони зосталися в кiмнатi самi, Друе нi на йоту не змiнив своеi поведiнки. Вiн продовжував триматися так, наче вони були ще на вулицi. Керрi залишила в кiмнатi своi покупки.

– Ну, що ж, – огледiвся Друе. – Чому би вам не переiхати сьогоднi ж?

– О нi! Я не можу! – вiдповiла Керрi.

– Але чому?

– Я не хочу отак раптово пiти вiд них…

Вiн знову повернувся до цiеi теми, коли вони вже йшли вулицею.

– Облиште, Керрi, – сказав вiн лагiдно. – Їх це дуже мало стурбуе, запевняю. Я вам допоможу все владнати.

Його слова заколисували, всi лихi передчуття кудись зникали. Спочатку вiн покаже iй мiсто, а невдовзi допоможе знайти якусь роботу. Друе сам вiрив у своi слова. Вiн мае поiхати у справах, а вона зможе тим часом працювати.

– Знаете, що вам треба зробити? – сказав вiн. – Пiдiть зараз до них, вiзьмiть там своi речi i повертайтесь.

Вона довго думала над цим i, зрештою, погодилась. Домовились, що вiн чекатиме ii на розi Пеорiя-стрiт. Вона мае з’явитись там о пiв на дев’яту.

Увечерi Керрi була вдома, о шостiй рiшення було прийняте.

– Ну як, знов нiчого? – спитала Мiннi, маючи на увазi те мiсце, яке нiбито обiцяли Керрi в магазинi «Бостон».