Сестра Керрі

Лише кiлька разiв вона блукала одна; майже весь час вiн водив ii по мiсту. Вони придбали для неi у «Карсона i Пайрi» гарненьку спiдницю i блузку. На запропонованi грошi вона накупила ще рiзних дрiбничок до одягу i, зрештою, змiнилася до невпiзнання! Це була геть зовсiм iнша дiвчина! Дзеркало переконувало ii в тому, що вона давно пiдозрювала в собi. Вона – гарненька, авжеж, безперечно! Як iй до лиця оцей капелюшок! А очi – хто скаже, що у неi не чарiвнi очi? Прикусивши рожеву губку, вона крутилася коло дзеркала, i вперше в життi ii охопив трепет вiд усвiдомлення своеi вабливостi.

А Друе був такий щедрий!

Якогось вечора вони побували в театрi. Дивилися «Мiкадо» – найпопулярнiшу в той час оперету. Тодi вирiшили спочатку зайти до ресторану «Вiндзор» на Дiрборн-стрiт, досить далеко вiд дому, де тепер жила Керрi.

Здiйнявся холодний вiтер. З вiкна своеi кiмнати Керрi бачила небо на заходi, де ще танули рожевi зблиски, поступаючись щiльнiй синявi вгорi. Спускались сутiнки. Рожева хмаринка, довгаста й тонка, нiби острiв у далекому океанi, маячiла над обрiем.

Дерева обабiч вулицi хитали голим вiттям. І все це раптом нагадало Керрi далеку картину, бачену грудневими вечорами з вiкон рiдноi домiвки.

Вона раптом завмерла, заломила руки зi стогоном.

– Що з вами? – сполошився Друе.

– Ах, сама не знаю… – губи в неi затремтiли.

Вiн вiдчув ii настрiй i, обiйнявши за плечi, поплескав пiдбадьорливо по руцi.

– Годi, люба, – промовив нiжно, – усе буде добре.

Вона зiбралася, одягла жакет.

– Сьогоднi, мабуть, вам i боа треба прихопити.

Вони пiшли по Вобеш-авеню до Адамс-стрiт. Із вiтрин магазинiв уже лилися потоки золотавого свiтла. Газовi лiхтарi шипiли над головою, а ще вище угорi свiтилися вiкна височенних дiлових центрiв. Холодний, поривчастий вiтер налiтав зусiбiч. Навкруги все вирувало – саме закiнчилася о шостiй робота, i тепер люди, штовхаючись, квапились додому. Комiри верхнього одягу пiднялися, капелюхи низько насунулись. Молоденькi робiтницi iз щебетом i смiхом пробiгали по двiйко, по четверо.

Усе навкруги сповнилося повнокровним життям.

Раптом Керрi зустрiлася з чиiмось поглядом. То була бiдно вдягнена дiвчина з гурту. Вiд ii зношеного, обвислого вбрання, старенького жакету i всього вигляду вiяло злиднями.

Керрi впiзнала дiвчину. То була одна з робiтниць, що працювали на взуттевiй фабрицi. Дiвчина глянула на неi якось невпевнено, потiм повернула голову i подивилась услiд.