Сестра Керрі

Вони з Керрi стояли чи то на пагорбi, чи на довгому мисi – Керрi десь аж у кiнцi. Вони оглядаються довкола, аж тут вода починае заливати мiсцину, де вони стоять. Мiннi чуе, як вода хлюпоче набiгаючи.

– Іди сюди, Керрi! – кличе Мiннi, але Керрi дереться кудись далi. Вона вже так далеко, що ii й не докличешся.

– Керрi! – гукае Мiннi. – Керрi!

Їi власний голос звучить нiби звiдкись здалеку, а темнi води вже заливають усе. Вона йде геть, приголомшена, нiби щось утратила дороге. Їi огортае така туга, як нiколи в життi…

У стомленому мозку картини повсякчас змiнювались, виникали дивнi примари, що потiм зливались докупи.

Останне видiння примусило ii голосно скрикнути. Вона побачила, як Керрi, що видиралася на якусь скелю, раптом оступилася, пальцi ii розтулились i вона полетiла у прiрву.

– Мiннi! Що з тобою? Та прокинься ж! – стурбований Гансон термосив дружину за плече.

– Що… що таке? – питала Мiннi спросоння.

– Прокинься, – вiдказав чоловiк, – i повернися на другий бiк. Ти мариш увi снi.

Десь через тиждень Друе, як завжди елегантний i жвавий, завiтав у бар Фiцджералда i Моя.

– Привiт, Чарлi! – зустрiв його Герствуд, визираючи з-за дверей свого кабiнету.

Друе наблизився i заглянув до управителя.

– Тож коли iдете? – спитав Герствуд.

– Скоро вже, – вiдповiв Друе.

– Цього разу вас майже не видно, – зауважив Герствуд.

– Так, я був зайнятий, – таемниче вiдповiв Друе.

Вони ще кiлька хвилин порозмовляли про те, про се.

– А знаете що? – сказав Друе. Йому щось раптом спало на думку.

 – Менi б хотiлося якось увечерi витягти вас звiдси.

– Куди ж це? – здивувався Герствуд.

– До мене додому, звичайно, – загадково мовив Друе.

Герствуд глянув лукаво, i ледве помiтна посмiшка промайнула на його губах. Пильний погляд вивчав обличчя Друе, тодi вiн вiдповiв тоном джентльмена:

– Гаразд, охоче прийду.

– Ми чудово пограемо в карти.

– Можна прихопити з собою пляшечку шампанського? – спитав Герствуд.

– Авжеж, – вiдповiв Друе. – І я вас з кимось познайомлю.

Роздiл IX

У свiтi умовностей. Зелене око заздрощiв

Будинок на Пiвнiчнiй сторонi, поблизу Лiнкольн-парку, де мешкав Герствуд, належав до звичайного на тi часи типу будинкiв. Триповерховий особняк, нижнiй поверх якого починався трохи нижче рiвня вулицi. Фасад iз великим еркером на другому поверсi виходив на маленький газон десь двадцять п’ять фунтiв завдовжки i десять завширшки. Ще дворик iз стайнею мiж огорожами сусiднiх садиб.