Сестра Керрі

– Ви коли-небудь бачили Джефферсона? – спитав Герствуд, нахиляючись до Керрi, коли вони вже сидiли у ложi.

– Нi, нiколи, – вiдповiла вона.

– О, вiн незрiвнянний! – заговорив Герствуд, повторюючи заяложенi вирази захоплення людей його кола.

Вiн послав Друе за програмою i розказав Керрi про Джефферсона все, що чув вiд iнших. Його спiврозмовниця потопала в блаженствi; ii зовсiм загiпнотизувало оточення, розкiшна ложа, елегантнiсть цього чоловiка. Кiлька разiв iхнi очi наче випадково зустрiчались, i тодi на неi линув такий потiк нестримних почуттiв, якого вона й не уявляла ранiше.

Вона нiяк не могла оговтатись, бо за мить i в поглядi, i в рухах Герствуда можна було прочитати тiльки удавану байдужiсть, та ще хiба найвишуканiшу люб’язнiсть.

Друе теж брав участь у розмовi, але поряд iз Герствудом дуже програвав. Слухаючи Герствуда, який розважав iх обох, Керрi вiдчувала, що перед нею людина, у всiх вiдношеннях вища за Друе. Бо вiн розумнiший, сильнiший i при тiм тримаеться зовсiм просто.

Пiд кiнець третьоi дii вона остаточно дiйшла висновку: Друе – лише хороший хлопець, але йому багато чого бракуе. Вiд такого невигiдного порiвняння вiн усе бiльше втрачав у ii очах.

– Я чудово провела час, – вдячно промовила Керрi, коли вони виходили з театру.

– Я також, – зголосився й Друе, не пiдозрюючи про битву, яка вiдбулася в душi Керрi i завдала значноi шкоди його позицiям. Вiн нагадував у цю мить заслiпленого власною могутнiстю китайського iмператора на тронi, що в цiлковитому невiданнi не здогадуеться, що його найкращi землi вже в руках ворога.

– А я без вас нудьгував би цiлий вечiр, – галантно вiдповiв Герствуд. – На добранiч.

Вiн узяв маленьку ручку Керрi, i спалах бурхливого почуття пробiг мiж ними.

– Я так стомилась, – промовила Керрi, вiдхиляючись назад, коли Друе заговорив з нею у вагонi конки.

– Ну то вiдпочинь, а я пiду покурю, – сказав вiн пiдводячись i безтурботно вийшов на майданчик, залишивши поле бою все в тому ж станi.

Роздiл XII

Вогнi у вiкнах.

Благання посланця

Мiсiс Герствуд не мала жодного уявлення про збурення почуттiв свого чоловiка. Хоча iй слiд би бути передбачливiшою, адже вона добре знала його нахили. Вона належала до тих жiнок, вiд яких усього можна чекати. Герствуд нiколи не мiг би сказати з певнiстю, що зробить його дружина в тому чи iншому випадку. Вiн нiколи не бачив, щоб ii щось вивело з рiвноваги. Справдi, ця жiнка не дозволила б собi розлютитися до нестями.