Сестра Керрі

Вона надто мало вiрила в людей i добре знала, що безгрiшних немае. Крiм того, в основi ii вчинкiв завжди лежав розрахунок, i вона нiзащо не ризикнула б зчинити непотрiбний скандал, знехтувавши можливiстю усе розвiдати якнайкраще. Їi лють нiколи не розрядилася б в одному, навiть найжорстокiшому ударi. Вона виношувала б помсту, вивчаючи усю картину i нарощуючи сили для такого удару, який би задовольнив ii ненависть. У той же час вона не гаючись завдала б вороговi будь-якоi шкоди – великоi чи малоi, – якби мала можливiсть зробити так, щоб той не знав, звiдки походить удар.

Це була холодна, помислива жiнка, в головi якоi крилося чимало такого, чого вона нiколи б не виявила навiть побiжним поглядом.

Герствуд пiдозрював щось подiбне у вдачi дружини, хоч i не мав прямих пiдтверджень. Мiж ними панувала злагода, i до певноi мiри вiн був вдоволений iхнiми стосунками. Вiн анiтрохи не боявся ii – для цього не було жодних причин. Вона й досi пишалася своiм чоловiком, тим бiльше, що повсякчас дбала про репутацiю своеi сiм’i.

В душi вона була вдоволена, що значна частина чоловiкового майна була записана на неi: Герствуд зробив це ще тодi, коли домашне вогнище важило для нього значно бiльше, нiж тепер. У неi не було нiяких пiдстав думати, що в ii сiмейному життi стануться якiсь змiни на гiрше. Проте неяснi тiнi подiй, що часом затьмарюють для нас майбутне, час вiд часу нагадували iй про цю неприемну обставину. Через це вона завжди проявляла упертiсть, а Герствуд поводився дуже обережно, почуваючи, що ii невдоволення може призвести бозна до чого.

Сталося так, що того вечора, коли Герствуд, Керрi й Друе були в ложi театру Мак-Вiкера, Герствуд-молодший сидiв у шостому ряду партера з дочкою мiстера Кармайкла, спiввласника однiеi з чiкагзьких оптових мануфактурних фiрм. Герствуд не бачив сина, бо за звичкою тримався в глибинi ложi. Тiльки часом, коли нахилявся вперед, його можна було б побачити, та й то тiльки з перших шести рядiв партера. Вiн завжди намагався у театрi лишатись по можливостi непомiченим, бо так було для нього зручнiше.

Герствуда завжди турбувало, що його вчинки неправильно витлумачать, що про нього пiде поговiр, i вiн сторожко оглядався навсiбiч, зважуючи кожен крок i кожен порух.

Вранцi, за снiданком, син сказав йому:

– Я тебе бачив, батьку, учора ввечерi.

– Ти теж був у Мак-Вiкера? – неуважно спитав Герствуд.

– Так, – промовив Джордж-молодший.

– Із ким?

– Із мiс Кармайкл.