Енеїда

// У свинки грати – Микола Гоголь так описуе цю гру: «На утрамбованiй i твердiй землi стають у коло; кожний перед собою мае ямку, в яку тикае кiнцем палицi. Посерединi кола трохи бiльша ямка, в яку той, що перебувае за колом, гонить теж палицею м'яч. Тi, хто стоять колом, намагаються не пустити м'яча в ямку посерединi. Але, вiдбиваючи його палицею, кожний повинен зараз же ткнути ii на свое мiсце, бо той, хто пасе свиню (гонить м'яч), заволодiе мiсцем, ставлячи у вiльну ямку свою палицю, а хто гавив, – буде замiсть нього гонити м'яч» (Гоголь Н.

В. Полн. собр. соч. – М., 1952. – Т. 9. – С. 512).

15

Згiдно з «Енеiдою» Вергiлiя, Енеевi було призначено стати засновником мiста Рима i могутньоi Римськоi держави, основоположником великоi династii правителiв. // Як вернеться пан хан до Криму – тобто, нiколи того не буде. Кримське ханство було лiквiдоване i приеднане до Росiйськоi iмперii 8 квiтня 1783 р. // Нар.: Як хан долiзе до Криму (Номис. – С. 109).

16

Я в правдi так твердий, як дуб – порiвняння бере початок у язичеськiй мiфологii.

У стародавнiх грекiв дуб – дерево Зевса, у римлян – Юпiтера. Вiдповiдно в язичникiв-слов'ян дуб пов'язаний з культом бога грози i блискавки – Перуна.

17

Дiдона – за античними легендами, фiнiкiйська царiвна, яка заснувала мiсто-державу Карфаген на африканському узбережжi Середземного моря. // Мосць – величнiсть. // Іди, небого – тут у значеннi: сердешна, бiдолаха. // Понедiлкувати – поширений у давнi часи звичай постити в понедiлок.

// У цей день не виконували важкi роботи й такi, що вимагали тривалого часу, наприклад прядiння. Понедiлкували тiльки одруженi жiнки. Але вже на початку XX ст. вiдомий украiнський етнограф Микола Сумцов констатував вiдмирання цього звичаю: «…Додержання посту в понедiлок… нинi мiсцями практикуеться старими жiнками з приурочуванням давнього звичаю до святого понедiлка» (Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» Й. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. – Харьков, 1905. – Т. 16. – С. 155).

18

«Голе троянство» геть вибилося iз харчових запасiв. Вперше i востанне за весь час iхнього мандрування Котляревський не називае наiдкiв, а говорить просто «чогось попоiли».

19

У цiй строфi подаеться характеристика Дiдони. Нi тут, нi далi Котляревський прямо не зображае i не називае ii царицею. Перед нами – украiнська молодиця, вдова заможного пана середньоi руки.