Богиня і Консультант

8097*******

Собака сторожила гладiолуси,

Маячило iй щастя впередi,

І вiтер гладив на собацi волоси,

Казав: «Собака, вдаль глядi!»

Прийшла зима, пов’яли гладiолуси,

Їх качественность втрачена була,

Собака звила ненормальним голосом,

Сказала: «А-у-у!» i умерла!!!

«Коли ж вона встигла це все написати?» – здивувався Валерiй Петрович. Але довго затримуватися на маленьких загадках життя в нього не було часу. Вiн запiзнювався. Вiн навiть не мав часу попрасувати брюки.

Коли старший консультант Мiтелик проминув порiг головного кабiнету в офiсi Фонду, нарада вже почалася. Вiн вибачився i сiв бiля стiни, поряд iз спiвробiтницею Наташею, яку у Фондi вважали коханкою шефа. За центральним столом, окрiм респектного i сивочолого президента Мирона Теодоровича, сидiли головний пiарник Почеконiус, вiце-президент Фролюк i представник генерального iнвестора вiдставний полковник Бiлий. На стiльцях пiд протилежною стiнкою влаштувалися веб-дизайнер Карл Ранке i соцiолог Лариса Павлiвна Дiц.

Вiдставний полковник Бiлий з червоним вiд напруги обличчям перераховував претензii iнвесторiв до роботи Фонду у минулiй передвиборнiй кампанii. «Не врахували… не вдалося передбачити… не забезпечили на дiльницях…» – перелiк недоопрацювань змушував повiтря у кабiнетi легенько вiбрувати.

Президент слухав Бiлого з непорушним обличчям. Час вiд часу вiн поглядав у дзеркало на протилежнiй стiнi. Сьогоднi шеф уперше одягнув шовкову краватку «Hermes», придбану у Франкфуртi, де вони з Наташею вiдвiдували чергову конференцiю евроiнтеграторiв.

Срiбляста краватка дуже пасувала до його улюбленого сiро-сталевого костюма, i Мирон Теодорович не вiдмовляв собi у задоволеннi ще й ще раз пересвiдчитися у власнiй пишностi. Про всi претензii iнвесторiв вiн знав i без Бiлого. Як i рештi присутнiх, йому також було вiдомо, що данi соцiологiчних опитувань, висмоктанi з пальця Ларисою Павлiвною, щасливо збiглися з реальними результатами голосувань. А мером мiста було обрано дружнього до iнвесторiв полiтика, штабiстiв якого неофiцiйно (але ефективно) консультував Почеконiус. Тому грiзнi пасажi вiдставного полковника сприймалися лише як звичний ритуал. Неприемний, але безпечний.

Мiтелик навiть не слухав перелiку претензiй. Вiн все ще думав про те, яким ж то бевзем треба бути, щоби не натягти захисноi гумки перед окучуванням хвойди.