Щоденник пані Ганки = Pamiętnik pani Hanki

Я зайшла до вiтальнi. Бiля дзеркала, на краечку крiсла сидiв маленький череватий добродiй з червоними щiчками i схожим на картоплину носом. Вiн почав велемовно розводитися про дiлянку на Жолiбожi, про курсовi цiни та кандидатiв на купiвлю. Менi вдалося докинути кiлька слiв до посередниковоi промови, аби пояснити йому, що я анiчогiсiнько не знаю про ту дiлянку i що вся ця справа стосуеться тiльки мого чоловiка.

Коли вiн забрався геть, у вiтальнi, наче за помахом чарiвноi палички, з’явилася тiтка з переможним i осудливим виразом на обличчi.

– Не уявляю собi, – почала вона, – що може спонукати звичайного посередника до таких дивовижних метаморфоз. Вчора вiн вишуканий, показний джентльмен, а сьогоднi такий собi ниций суб’ект, вельми непривабливий на взiр.

– Тiтонько, то був просто iнший посередник. Якщо ви вважаете, що у Варшавi тiльки один посередник з продажу нерухомого майна, то ви дуже помиляетеся.

Тiтка так енергiйно хитнула головою, аж я злякалася, що iй повилiтають з волосся всi шпильки.

– Люба моя, – мовила вона, – усе це було б зрозумiло, якби я не знала, що Яцек доручив цю справу одному, одному-единому посередниковi. Не трьом i не п’ятьом, а одному, тому, який оце допiру вийшов звiдси.

Я була готова до цього заперечення.

– І я про це знаю. Але знаю також i те, що, коли треба швидко знайти покупця, посередники звертаються по допомогу до своiх колег. А загалом, якщо вас, тiтонько, так цiкавлять люди цього фаху, то шкода, що ви не сказали менi про це ранiше.

Незабаром карнавал, i я з приемнiстю влаштую спецiально для вас бал посередникiв. Сподiваюся, ви не будете нудьгувати.

Тiтка пiшла ображена i до самого вечора не озивалася до мене анi словом…

Батько збирався до Голдова на вепрiв. То мало бути велике полювання, з участю кiльканадцяти мисливцiв, i мати вирiшила поiхати й собi, бо деякi з них iхали з жiнками. Щоправда, вона намагалася умовити мене, аби я поiхала в Голдов замiсть неi, та чи могла я хоч на кiлька годин залишити Варшаву, коли от-от мали надiйти новi вiдомостi в Яцековiй справi!

Середа

Виявляеться, обережнiсть нiколи не може бути надмiрною.

Тiтцi Магдаленi, яка нiколи не виходить з дому до обiду, цього разу раптом забаглося ласощiв, i вона подалася до кондитерськоi по тiстечка. І, звичайно, я сидiла там з дядьком Альбiном. Я думала, що це бабисько перекинеться вiд зачудування.