Щоденник пані Ганки = Pamiętnik pani Hanki

Цiлий день у Яцековiй поведiнцi було стiльки сердечностi, i раптом такий тон!

– Рiч у тiм, – вiдказав вiн, – що я волiв би не дiзнаватися вiд третiх осiб, що моя дружина за вiдсутностi чоловiка приймае у себе когось, кого я не знаю, зустрiчаеться з якимсь добродiем по якихось пивничках i таке iнше. Зрозумiй мене правильно. Я нi в чому тебе не пiдозрюю. Одначе вважаю, що коли ти маеш якiсь флiрти, то звичайна пристойнiсть вимагае розповiсти про це менi.

Я була така обурена, що насилу стрималась, аби не сказати:

«Яке ти маеш право, ти, двоеженець, читати менi мораль?»

Одначе опанувала себе й запитала:

– А ти хотiв би, щоб я також вiрила всiм плiткам, якi хтось може вигадати про тебе?

Яцек почервонiв.

(Може, крiм тоi рудоi видри, в нього ще щось на сумлiннi?) Вiн нахмурив чоло й похитав головою.

– Ідеться не про плiтки, а про цiлком конкретнi речi.

– Знаю, знаю. То все твоя люба тiтонька. Забрала собi в голову, що посередник з продажу землi – мiй коханець. Страх навiть подумати, скiльки гидоти в головi отаких протухлих старих панн!.

. Авжеж! Мене викрито, я маю одного коханця посередника, другого сажотруса i третього пiдмiтальника! А не казала тобi часом твоя тiтка про кавалерiйський ескадрон?!

– Заспокойся, люба, – мовив Яцек. – Вона зовсiм не казала, нiби ти маеш коханця. Даремно ти звинувачуеш ii в таких безглуздих пiдозрах. І взагалi, як ти можеш дозволяти собi такi неподобнi слова? Вона просто розповiла менi, що двiчi бачила тебе з якимсь добродiем, котрого змалювала як дуже пристойного та шляхетного з вигляду, зовсiм не схожого на посередника.

– Не знаю, може, твоя тiтка мае якiсь спецiальнi приписи щодо вигляду посередникiв, – знизала я плечима. – В усякому разi, я тут абсолютно нi до чого.

– Але тiтка Магдалена твердить, що згодом приходив справжнiй посередник…

– Твоя тiтка – кретинка. Їй не вкладаеться в головi, що у Варшавi можуть iснувати два посередники з продажу земельних дiлянок.

Яцек замислився i вiдказав:

– Твоя правда, люба.

Та коли я й узяв до уваги те, що розповiла менi тiтка, то лише тому, що ти анi словом не згадала менi, що бачилася з якимсь посередником. Не розумiю тiльки одного: навiщо було тобi зустрiчатись iз ним у якiйсь пивничцi?…

– Де ж пак, у пивничцi! Яка дивовижна правдивiсть! Певно, це твоя тiтка Магдалена ходить по пивничках. Ти просто втратив глузд, коли можеш такому повiрити. Я собi звичайнiсiнько виходила з дому по тiстечка й зустрiла того посередника у пiд’iздi.