Земля (збірник)

 – А вмiеш ти мамалигу замiшати? В тебе руки, як патики, такi тонкi та худi!»

«Коли замiшаю ii зле, ти ii iсти не будеш!»

«Ай! А хто ж ii буде iсти, ти моя панно?»

«Той, для кого я зварю мамалигу!»

«Розумно кажеш! – промовив, а вiдтак спитав iще: – А вмiеш вишити вже парубоцьку сорочку? Весiльну, га?.. А вмiеш ти хату бiлити, лад у нiй тримати, прати i ткати? А вмiеш ти хлопцiв обiймати й цiлувати?»

«Як не буду знати сього всього, ти мене не навчиш!» – вiдповiла я йому й вiдвернулася вiд дурного.

«Я тебе навчу», – сказав вiн, розреготавшися, та й вщипнув мене в руку, що я аж крикнула й закляла. Але вiн вiдскочив i вiдбiг. А вiдходячи, накликував ще, смiючися: «Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмiеш! Чуеш? Усього, аби ти знала!..»

– Я не хочу Тодорики, мамо, не хочу його! – закiнчила дiвчина, зворушена своiм оповiданням, i, не стiсняючися, роздула губи люто вперед себе i замовкла.

По словах доньки змалювалося на лицi матерi якесь внутрiшне вдоволення.

З поведения Тодорики вона заключила, що вiн постановив невiдмiнно засватати ii доньку i що вона може лагодити для неi вiно.

– Та що ж там! – сказала спокiйним голосом. – Вiн добрий газда, чемний хлопець… Не пияк i не б'еться на танцi, як iншi! І вiн мае поле!..

– Так, але зате вiн iз циганського роду! – докинула прямо дiвчина.

– Хто се казав?

– Хто? Михайло сказав се раз коло церкви…

Докiя зморщила брови.

– А Михайло що мае говорити? Чи вiн був на хрестинах його дiда й баби? Най лише стулить рот, бо хоч вiн хлопець чемний i робучий, хоч i на його тата не можна сказати нiчого, та зате його мамка не з графського роду та така скупа, що… Ей, де!! Пiшлеш по що-небудь до неi, по що найменше, кажу, то все вона того «не мае».

А в неi всього доволi. Зараз за хвилю вилiзе, як шило з мiшка, що вона те таки мае! А нехарно[15 - Нехарно – нечисто, брудно.], а закурено в ii хатi, що не дай господи! Сама виглядае, якби бiльше в коминi пересиджувала, нiж у хатi та по надворку – така чорна. Така з неi газдиня. Лише вiчно прятати все в скриню та ховати перед людьми, так якби люди хотiли iй усе забрати. А то нiкому й у голову не лiзе, що вона там у себе ховае. Най би я хоч казала, що вона мае доньки, а то лише тi два сини, та й така скупа та погана!

– Вона каже, як яка газдиня сама чисто ходить, то в головi пустоту мае i нi на якiй роботi не знаеться! – закинула дiвчина.