По той бік раю

Фроггi опустився на двадцять п’ять пунктiв лише за годину (правда, вiн ще цього не пiдозрював).

Проте Еморi, будучи тут, швидко нахилився i поцiлував Майру в щоку. Вiн нiколи не цiлував жодноi дiвчинки досi, i з цiкавiстю облизав своi губи, нiби щойно скуштував якийсь невiдомий фрукт. Затим iхнi вуста доторкнулись, як свiжi польовi квiти на вiтрi.

– Ой, це жахливо незручно… – радiсно прошепотiла Майра. Їi рука ковзнула в його руку, ii голiвка впала на його плече.

Раптова змiна настрою охопила Еморi – вiдраза, вiдчуття огиди до всього, що вiдбулось.

Вiн безумно зажадав опинитись десь далеко, щоб нiколи не бачити Майру, нiколи бiльше нiкого не цiлувати; вiн усвiдомив свое обличчя, ii лице, iхнi сплетенi руки i захотiв виповзти геть зi свого тiла i сховатись поза межами досяжностi десь у закутку своеi свiдомостi.

– Поцiлуй мене ще… – Їi голос виринув десь iз глибини.

– Я не хочу! – раптом почув вiн свiй голос.

Драматична пауза.

– Я не хочу! – рiзко вигукнув вiн.

Майра пiдскочила як пружина, ii щоки палали вiд враженого самолюбства, великий бант на потилицi тремтiв.

– Я ненавиджу тебе! – вигукнула вона. – Нiколи бiльше не смiй говорити зi мною!

– Що? – затнувся Еморi.

– Я скажу мамi, що ти цiлував мене! Скажу! Скажу! Я скажу мамi, i вона не дозволить менi з тобою гуляти.

Еморi безпорадно витрiщився на неi, нiби на небачену досi iстоту, про чие iснування на землi вiн ранiше i не здогадувався.

Раптом дверi вiдчинились, i на порозi з’явилась мати Майри – вона шукала свiй лорнет.

– Он ви де… – м’яко почала вона. – Дворецький сказав менi, що двое дiтей пiшли нагору. Як почуваетесь, Еморi?

Еморi дивився на Майру i чекав катастрофи, але нiчого не вiдбулось. Лють зiйшла з ii обличчя, рум’янець зник, Майрин голос був спокiйний, як лiтне озеро.

– Ой, ми пiзно виiхали, мамо, i я подумала, що…

Вiн почув дзвiнкий смiх десь iзнизу, солодкавий запах гарячого шоколаду i тiстечок.

Вiн мовчки потупляв униз за матiр’ю i донькою. Звуки грамофона змiшувались iз щебетанням компанii i спiвом, слабке мерехтiння виникло нiзвiдки i наче розтеклось по ньому…

Кейсi Джонс – залiз у фургон,

Кейсi Джонс покинув все негайно.

Кейсi Джонс – залiз у свiй фургон

І вирушив в обитовану землю, в подорож останню…

Моментальнi свiтлини юного егоiста

Еморi провiв майже два роки в Мiннеаполiсi.