По той бік раю

Першу зиму вiн носив мокасини, якi колись були жовтими, але пiсля численних жирних плям та бруду вони набули зеленувато-коричневого вiдтiнку; вiн носив куртку в шотландську клiтинку i червону спортивну шапку. Його собака, Граф дель Монте, пошматував ii, i дядько подарував йому iншу, сiру, що постiйно налазила йому на лоба. Власне, шапка була завелика, закривала пiв обличчя, i дихати доводилось крiзь неi, i одного дня ця недолуга штука примерзла до щоки. (Вiн тер щоку снiгом, але вона однак посинiла.)

Одного разу Граф дель Монте зжер коробку синьки, але вона йому не зашкодила.

Пiзнiше пес чомусь ошалiв i помчав вулицями, наштовхуючись на паркани, кулячись у стiчних канавах, i безповоротно зник iз життя Еморi. Хлопець плакав у себе в лiжку.

– Бiдний маленький Граф! – хлипав вiн. – О, бiдний маленький Граф…

Через кiлька мiсяцiв вiн запiдозрив, що Граф лише дуже ефектно iнсценував свое безумство.

Еморi i Фроггi Паркер надибали найвидатнiший рядок з усiеi свiтовоi лiтератури – уривок iз ІІІ дii «Арсена Люпена».

Вони сидiли в першому ряду на денних сеансах щосереди i щосуботи. І цитували цей рядок:

«Якщо людина неспроможна бути видатним митцем або видатним полководцем, то найкраще, ким вона може стати, – це видатним злочинцем».

Еморi на тоi час закохався i написав вiрша:

Мерилiн i Саллi —

Дуже гарнi кралi.

Хоча любов свою вiддам

Мерилiновим вустам.

Правда, його бiльше цiкавило, яке Мак Говерн з Мiннесоти посяде мiсце у всеамериканському рейтингу спортсменiв. А ще – як навчитись робити фокуси з картами i з монетами, як дiстати краватку «хамелеон», його цiкавило також, як народжуються дiти i чи Трипалий Браун справдi кращий пiтчер, нiж Крiстi Метьюсон.

Серед книг, якi вiн прочитав, були: «За честь школи», «Маленькi жiнки» (двiчi), «Загальне право», «Сапфо», «Несамовитий Ден Макгрю», «Безмежна дорога» (тричi), «Падiння дому Ашерiв», «Три тижнi», «Мерi Вер, подруга малого полковника», «Ганга Дiн», «Полiцейська газета» i журнали «Jim-Jam Jems».[1 - «Jim Jam» – редакцiйний журнал полiтичноi сатири, який виходив щомiсяця в Бiсмарку (Пiвнiчна Дакота, США).

Редактором був Сем Кларк пiд псевдонiмом Jim Jam Junior.]

Щодо iсторii – тут вiн був прихильником Гентi,[2 - Гентi Джордж Альфред (1832–1902) – англiйський письменник i вiйськовий кореспондент, автор популярних наприкiнцi ХІХ столiття iсторичних пригодницьких оповiдань.] але особливо його захоплювали всiлякi iсторii з убивствами з книжок Мерi Робертс Рейнгарт.