Економка. Переклад українською – Ольга Блик

Я хочу, щоб вона швидше пiшла до себе, а я змогла б перевдягатися, поприбирати i почати готувати обiд.

– Завтра з ранку привезуть все для вечерi, – каже менi Тамара, – подивишся, чи всього вистачае.

– Добре, – вiдповiдаю я. Я звикла вiдповiдати за все. Якщо завтрашня вечеря на менi – я i повинна була складати список страв i продуктiв, i тодi я була б впевнена, що всiм всього вистачить. Але Семен Михайлович замовив все сам в дорогому ресторанi, не пiдключаючи до цього нi мене, нi Тамару, i я вже не зможу нi на що вплинути.

Крiм iжi, в ресторанi замовлено два офiцiанти, якi будуть менi «допомагати», як висловився Семен Михайлович. Я трохи помучилась над питанням, чи не соромиться вiн мене, але потiм вiдкинула вiд себе цi дурнi думки. Обслуговувати тридцять чоловiк, яких вiн запросив – це, дiйсно, важко.

– Уяви, – каже Тамара, – вiн запросив i свою колишню… Ти таке бачила?

Я такого не бачила, але зберiгаю незворушний вигляд.

– Вона сказала, що хоче його привiтати, уявляеш? І вiн вирiшив, що кращого часу i мiсця годi й шукати, як запросити ii сюди?

– Ви все одно будете на першому мiсцi, а вона – серед гостей, – обережно кажу я.

– Семенчик називае це «високi стосунки». Я не розумiю, – Тамара пiдливае собi коньяку, – йому хочеться, щоб усiм було добре. Уявляеш?

Я уявляю, i могла б додати, що Семену Михайловичу не тiльки хочеться, щоб усiм було добре, але у нього ще е кошти i можливостi зробити так, щоб всiм було добре. Менi теж здаеться дивним, що на днi народження будуть присутнi двi жiнки.

З iншого боку – чому б i нi? Необов'язково бити посуд i дiлити виделки! Я ще бiльше поважаю його за це.

– Можливо, це не так уже й погано, – намагаюся я захистити Семена Михайловича.

– А про мене хтось подумав? – запитуе Тамара.

На кухнi дзвонить телефон. Вона пiднiмае трубку i голос, i навiть вираз ii обличчя вiдразу ж змiнюються. Тепер вона вже не розлючена левиця, а скривджене дитя.

– Так, Семенчику, це я… Я не сумна… Добре, коханий.

У мене всерединi все стискаеться вiд страху, що вона знову ляпне що-небудь про наше спiльне розпивання спиртних напоiв у робочий (для мене) час.

Але Тамара продовжуе воркотiти, не згадуючи про мене:

– Так, мiй котику, я все зроблю i за всiм прослiдкую. Я тебе цiлую…

Якби менi таким театральним голосом хтось говорив по двадцять разiв на день, що вiн мене любить, я, напевно, засумнiвалася б у адекватностi цiеi людини. Але Семен Михайлович закоханий i, видно, каже щось подiбне у вiдповiдь.