Економка. Переклад українською – Ольга Блик

Тамара кладе трубку з переможним виглядом.

– Звичайно, мене не можна нi з ким порiвняти, – задоволено зiтхае вона, – доведеться перетерпiти присутнiсть цiеi староi баби. Але це – вперше i востанне! Нiчого…

Тамара встае i я, нарештi, можу зайти у свою кiмнатку i перевдягнутися. Моя кiмната розташована недалеко вiд кухнi, i Семен Михайлович сказав, що я можу навiть переночувати там, якщо раптом менi доведеться затриматися допiзна. У кiмнатцi е маленьке вiконце, в яке я бачу, як опадае клен. Взимку, коли опаде листя, напевно, буде видно рiчку…

Я знiмаю костюм i хвилинку розглядаю себе в дзеркалi.

Ми з Тамарою – ровесницi, нам обом по 26 рокiв. Але Тамара – модель, i це видно не тiльки по ii ходi та жестах, це написано у неi на обличчi. Я – теж висока i досить струнка, але я – не модель. Та й це не головне. Тамара поставила мету i прийшла до неi! Правда, тепер вона, мабуть, не завжди знае, що iй робити з цiею досягнутоi метою. Але вона зумiла скористатися своею зовнiшнiстю. А я – в економках. Кожному, мабуть, свое…

Я стрiпую волоссям, надягаю робочий костюм i дiстаю пилосос.

IV

– Ти готова до комплексного дослiдження? – питае мене Сергiйко.

– Скiльки це займе часу? – Вiдповiдаю я питанням на питання.

– Не став дурних питань, – обривае вiн мене, – Мова йде не про час.

Я починаю злитися.

– У мене мова iде саме про час, – заявляю я, – якщо ти згоден вкластися в двi годинi, – я прийду в недiлю у другiй половинi дня.

– Я не можу обiцяти, що закiнчу по твоему сигналу, – коли в голосi Сергiйка з'являеться сарказм, вiн стае схожий на найогиднiший рiзновид невизнаного генiя.

– Тодi i я не можу обiцяти, що буду сидiти у тебе стiльки, скiльки тобi потрiбно, – вередую я, – менi вставати о шостiй ранку в понедiлок.

– То приходь в недiлю зранку, – наказуе Сергiйко.

– І до вечора сидiти у тебе? – перепитую я, але вiн не удостоюе мене вiдповiддю.

Я вважаю, що вiн мiг би досягти набагато бiльшого, якби працював у групi однодумцiв.

Але вiн розумiе, що група – це залежнiсть, як мiнiмум, один вiд одного. Група – це якiсь дедлайни, це узгодженiсть, це обмiн iнформацiею. Тому вiн вважае за краще працювати наодинцi.

Його дослiдження повинно стати революцiею в дослiдженнях людських якостей, властивостей i станiв. Я не думаю, що йому вдасться хоча б видати своi спостереження i дослiдження, не кажучи вже про те, щоб бути визнаним у вузькому середовищi.

Але я не розчаровую його. Це марно.