Економка. Переклад українською – Ольга Блик

– Дай-но менi що-небудь пожувати, – говорить вiн зневажливо, кривлячи своi красивi брови, i додае вже бiльш мирно, – Погано служиш – народ голодний!

Менi хочеться вiдповiсти йому, що тут накази вiддае Семен Михайлович, i платить менi теж вiн, але я стримуюся.

Задоволений своею перевагою, тим що вiн може говорити все, що йому заманеться, вiн посмiхаеться. А я змушена (i вiн це бачить) мовчати.

Вадим бере з загального блюда шматок шинки i, огидно посмiхнувшись, виходить.

Нарештi всi нагулялися по осiнньому саду i розсiлися в iдальнi.

З кухнi я чую вибухи смiху i фрагменти тостiв, якi вимовляються на честь ювiляра.

В розпал веселощiв я чую, як лунае дзвоник бiля ворiт. Приiхала Алла.

Вона заiжджае у двiр, кидае машину бiля ворiт i кивае менi. Дiстае квiти з заднього сидiння i йде до iдальнi. Я дивлюся iй у спину, на якiй написано передчуття того враження, яке вона збираеться справити, завiтавши на день народження свого колишнього чоловiка.

…Я чую хор голосiв: «О-о, Аллочка» i ii кокетливi слова «ну що ви, я – на хвилинку».

Я заходжу до iдальнi i ставлю новий прибор. Мiсце Алли виявляеться дуже далеко вiд iменинника, на iншому кiнцi столу.

– Аллочко, тост! – Командуе хтось iз гостей. Їi тут знають майже всi – багато рокiв вона була господинею на таких святах.

– Ну що тобi сказати, милий, – Алла встае з келихом в руцi, а я завмираю бiля стiнки, дивлячись на обличчя Тамари – вона не така досвiдчена левиця, як Алла, i явно програе на ii фонi. Тамара дивиться в стiл i мiцно стискае руку Семена Михайловича – так мiцно, що навiть якби вiн захотiв вирватися, йому б це не вдалося.

Семен Михайлович, природно, дивиться на Аллу. Я знову захоплююся ним – жоден м'яз не здригнувся на його обличчi, вiн, здаеться, нiчого не боiться – нi незручноi ситуацii, нi скандалу. Алла насолоджуеться ситуацiею: «Я бажаю тобi щастя, милий. Щоб твое подальше життя було нiтрохи не гiрше, нiж колишне. У нас з тобою починаються новi часи! Давай побажаемо одне одному удачi!»

Алла пiднiмае келих, i Семен Михайлович змушений пiдiйти до неi, щоб почаркуватися.

Тамара покриваеться плямами i з неприхованим жалем випускае його руку.

Вiн пiдходить до Алли i ситуацiя складаеться так, що вiн змушений (менi хочеться так думати) нахилитися до неi i поцiлувати ii.

Тамара при цьому дивиться на них зневажливо, i я не знаю, яка сила змушуе ii тримати виделку в руцi, а не запустити нею у свого чоловiка, який цiлуеться зi своею колишньою дружиною.