Економка. Переклад українською – Ольга Блик

Але, в чомусь, ми, напевно, схожi, i вона могла би бути моею подругою, якби не була тут господинею.

На мою думку, ii бажання поговорити зi мною про життя зраджуе в нiй вiдсутнiсть справжнього аристократизму – англiйський лорд нiколи не став би обговорювати з прислугою свое сiмейне життя.

– У тебе бувае такий стан, коли тобi зовсiм нiчого не хочеться? – запитуе Тамара.

– Бувае, – вiдповiдаю я, розумiючи, що вона не чекае на мое спiвчуття. Їй хочеться послухати про те, як погано менi, щоб на моему тлi вiдчути себе королевою, яка втомилася вiд вечiрок та шанувальникiв.

Якби я була хитрiшою, нашi стосунки могли б бути теплими. Але, я просто фiзично не можу терпiти, коли мене жалiють, тому вiдповiдаю коротко:

– Бувае, але рiдко.

Насправдi це бувае досить часто. Та я не хочу робити iй приемно. Тамара зiтхае.

– Хочеш соку? – Вона робить ще одну спробу «подружитися».

– Нi, дякую, – вiдповiдаю я i чую, як в кiмнатi дзвонить телефон.

Я вiдповiм, – Тамара лiниво встае i, похитуючи стегнами, заходить до будинку.

Роль мученицi на сьогоднi закiнчилася. Я пiдхоплюю склянку та попiльничку i продовжую прибирання.

…Знаходитися в iхнiй спальнi менi якось нiяково, хоч я i маю на це повне право – заходити туди, природно, в денний час. Чомусь менi здаеться, що це спальня двох людей, якi не люблять одне одного. Менi заважае величезне дзеркало навпроти лiжка, розташоване таким чином, що як не повернись, ти все одно побачиш себе. Не думаю, що Семеновi Михайловичу в п'ятдесят рокiв так вже хочеться побачити свiй далеко вже не юний животик поруч з iдеальними формами Тамари.

Напевно, це було ii бажання – зробити зi звичайноi спальнi залу для презентацiй. Але я, звичайно, можу помилятися.

Я витираю пил з комода i складаю до шафи випрасувану бiлизну. Покривало неохайно кинуте на лiжко i менi доводиться його поправити, а заодно i побачити розкiшну пiжаму, недбало засунуту пiд подушку. Я не знаю, що робити з цiею пiжамою – покласти в шафу, скласти на стiлець, залишити пiд подушкою чи кинути в брудну бiлизну.

Попервах я, мабуть, ставила надто багато питань з приводу того, що можна, i що не можна, i, тому, пiсля того, як Семен Михайлович сказав менi «Роби, як вважаеш за потрiбне», я приймаю рiшення сама. Нехай лежить там, де лежала.

На туалетному столику тисяча флакончикiв. Половину назв я навiть не знаю. Менi дуже подобаються Тамаринi парфуми – едине, який змушуе мене iнодi побути бiля неi довше.