Врятувати вбивцю

Врятувати вбивцю

Петро Немировський

Історiя студента – майбутнього психотерапевта, який проходить свою останню практику в психiатричнiй клiнiцi у Нью-Йорку. Там вiн знайомиться з непримiтним i, на перший погляд, не дуже цiкавим пацiентом. Але поступово з’ясовуеться, що цей «нудний» чоловiк приховуе вiд усiх i навiть вiд себе самого страшний злочин.Читач також у цiй повiстi дiзнаеться про деякi маловiдомi факти з iсторii психiатрii й великоi полiтики.

Врятувати вбивцю

Петро Немировський

Переводчик Оксана Фирак

© Петро Немировський, 2023

© Оксана Фирак, перевод, 2023

ISBN 978-5-0059-8145-5

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Петро Немировський

ВРЯТУВАТИ ВБИВЦЮ

Записки нью-йоркського психотерапевта

Повiсть

Переклад Оксана Фiрак

*Книга не пропагандирует употребление наркотиков, психотропных веществ или каких бы то ни было других запрещенных веществ.

Автор категорически осуждает производство, распространение, употребление, рекламу и пропаганду запрещенных веществ. Наркотики – это плохо!

У кожного своi проблеми

Глава 1

Наближався час ланчу, коли секретарка нарештi постукала по склянiй перегородцi, що вiддiляла реестратуру вiд зали очiкування, i жестом покликала Германа. Сказала, що Рiчард Грубер чекае на нього в своему кабiнетi.

– Мiстере Генрi, заходьте! – завiдувач клiнiки або, як його називали колеги, «Психiатр номер один», пiднявся в крiслi.

Вiн вимовив iм’я Германа неправильно, можливо, через його спiвзвучнiсть iз американським iменем. – Радий познайомитися. Вибачте, що змусив вас чекати.

– Я також радий з вами познайомитися, – сказав Герман, простягаючи руку.

– Отже, вас направили до нас в iнтернатуру, – Рiчард Грубер знову сiв у крiсло й уважно подивився на нового практиканта.

Перед ним стояв худорлявий чорноволосий акуратно вдягений чоловiк рокiв тридцяти семи-тридцяти восьми. Усi гудзики бiлоi сорочки застiбнутi, вузька чорна краватка звисае чiтко вертикально, поли пiджака сходяться докупи.

Штани попрасованi, туфлi начищенiдо блиску. Словом, причепитися нема до чого.

Не можна сказати, що Рiчард Грубер був нечуйний i байдужий до людей, зовсiм нi. Але на практику до його клiнiки постiйно направляли iнтернiв – майбутнiх психiатрiв, психотерапевтiв, соцiальних працiвникiв, медсестер. Отримавши сякий-такий досвiд, вони йшли i на замiну вiдразу ж прибували новi.