На нашем сайте вы можете читать онлайн «Нещоденний щоденник». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Нещоденний щоденник

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Нещоденний щоденник, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Нещоденний щоденник. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
До видання увійшли щоденникові записи письменника, в яких він як споглядач та безпосередній учасник описує знакові події політичного й літературного життя України протягом 2003–2004 років. Зокрема, Р. Іваничук художньо осмислює буремні дні Помаранчевої революції, показуючи, як упродовж кількох тижнів руйнуються усталені поняття, трансформуються моральні закони, змінюються люди.
Нещоденний щоденник читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Нещоденний щоденник без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Буквально за тиждень раннiм ранком погiдноi недiлi я стояв на Солтисовiй горi, де вiдбувався колись кривавий бiй упiвцiв з москалями (про це я написав у «Вогненних стовпах») й звiдки видно Трач, захований у глибокiй западинi, названiй чомусь Боснею, а Зруб i Царина та ще Сталащуковi горби з рядочками чепурних хат стояли, немов на сторожi з усiх бокiв села, стиснутого, нiби арабська касба, у виярах, що виповзали з пропасноi Мочули над низовиннi струмки, млаки й калабанi, й не мало воно дорiг, тiльки крутi стежечки помiж тинами; хатки поприлiплювалися до схилiв, деякi осiли, немов утомленi лелеки, на дно яруг i там закрилися садками, а в самому низу над потоком, що обмивав перше карпатське узгiр’я – в ньому колись жiнки прали бiлизну й мочили коноплi, а хлопчаки робили греблi й купалися в намулистих водоймищах, – над цим нинi зарослим шуваром й навiки пропалим потоком стоiть церковця, заслонена з усiх бокiв столiтнiми смереками, й нiхто не мiг би сказати, чому та церква так ретельно захована, адже храми стоять повсюдно на горбах i вивершують села; я стояв i думав, вiд кого колись заховався Трач, а певне, вiд татар, якi вiд Снятина до Коломиi налiтали Покутським шляхом, i хто iз тих нападникiв мiг доглянути затлумлене мало що не пiд землю село, якого не зраджували навiть церковнi хрести, не могло воно сховатися тiльки вiд большевii – i горiло, i порожнiло; я дивився i жалкував, що не вивiв своiх гостей на Солтисову гору, й вони тодi, а найперше Нiна, не верталися б розчарованi на запрутськi рiвнини, – та нi, подiбного села насправдi нiде на свiтi немае, треба тiльки вмiти його побачити!
Я сходив з гори хребтом, що роздiляе Трач i сусiдню Гуцулiвку – колишнiй присiлок, а тепер самостiйне село, бо не було згоди мiж покутянами й березiвськими колонiстами; ми iх прозивали гуцулами, забуваючи про те, що для запрутських мешканцiв гуцулами були й трачани, а для гуцулiвських – микитинськi, для микитинських – брусторськi, для брусторських – красноiльськi, i врештi виявлялося, що нiде нема тих гуцулiв, бо за Красноiллям простиралися самi лише полонини й заросляки, але й там, коли спитаеш пастухiв, де живуть гуцули, то почуеш одну й ту ж вiдповiдь: «А май далi!»
Отож я зiйшов гуцулiвським хребтом до церковцi, вiд якоi аж до пiднiжжя Солтисовоi гори поповз цвинтар, у центрi якого височить меморiал полеглим у тутешнiх боях партизанам i славному курiнному Скубi; довго шукав батьковоi могили, а коли знайшов, то запримiтив, що для мене бiля батька мiсця немае – гро









