Нещоденний щоденник

Свiй виступ в Жидачевi я й розпочав з розповiдi про Євгена, який ретельно консультував мене пiд час роботи над романом; а втiм, я не забув поганьбити Леонiда Кучму, котрий i донинi не дозволяе парламентовi визнати УПА воюючою стороною у Другiй свiтовiй вiйнi – який же парадокс: украiнський президент став найзатятiшим ворогом украiнськоi нацiональноi iдеi! Та чи мало схожого вiдбувалося в нашiй iсторii? Іванець Брюховецький, наприклад, називав себе найнижчим пiднiжком i вiрним холопом Москви! А наш Іванець рiк у рiк обманюе народ демагогiчною брехнею про европейський вибiр, а насправдi щодня здае вроздрiб Украiну Росii, та збираеться вiддати й гуртом: московський iмператор Путiн уже явно простягае руку по Украiну й нiчтоже сумняшеся пропонуе запровадити в так званому «Єдиному економiчному просторi» росiйський рубль… Ми ж мовчимо й мовчки чекаемо наступноi осенi, сподiваючись вибрати нацiонального Президента… А тим часом в Украiнi править бал намiсник Путiна посол Чорномирдiн: цей русотяп недозволено втручаеться в полiтичне життя нашоi держави – чи то закликае на прес-конференцiях не вступати до НАТО, чи нашiптуе до вуха президентовi, що не варто демонструвати в Украiнi фiльм Юрiя Ілленка «Молитва за гетьмана Мазепу» або вiдкривати у Львiвськiй картиннiй галереi присвячену Івановi Мазепi виставку…

Про такi речi я говорю повсюдно, де тiльки менi надають трибуну – давно ж, через полiтичну необхiднiсть, перестав бути письменником-естетом: дозволити собi таку розкiш не маю права.

Говорив про це i в Жидачевi, мiй виступ не раз переривали схвальнi оплески – я володiв аудиторiею, та не знав, що в залi затаiвся ворожий гадючник…

Менi вже потiм сказали, що пiд час мого виступу зайшло до залу кiлькоро людей, якi перемовлялися мiж собою по-росiйськи й тихо всiлися в переднi вiльнi ряди.

Був серед них львiвський приватний пiдприемець родом з Харкова несусвiтнiй графоман Олександр Нагорний, який роздавав сусiдам свою поетичну книжечку пiд глупим заголовком «Комуноолiгархофренiяда». Мушу зацитувати бодай одну строфу з його поеми, щоб читач знав, з ким я мав справу: «Коли тельонок б’еться з дубом, цвiрiнька з радостi ягня, наш Круторiг як вдарить руба, то й на Олiмпi вмре Фiгня». Ви, мабуть, уже втямили, що це за поет!.. Дехто з присутнiх пам’ятав його з минулих виборiв до Верховноi Ради Украiни: вiн шельмував з трибун блок «Наша Украiна» й особисто Вiктора Ющенка – нинi ж прийшов з компанiею на наш фестиваль, щоб зiрвати цей патрiотичний захiд.