Людина

] на день божий та й проглитала iх у цiлiм значеннi того слова! А як розумiла про се опiсля розказувати! Юрбою окружали ii мужчини, i то ще молодi, а вона говорила, розбирала й перечилась, що тiльки – Боже, змилуйся! Бесiди пекучi, немов залiзо, небезпечнi слова, як: соцiалiзм, натуралiзм, дарвiнiзм, питання жiноче, питання робiтницьке – бринiли, мов бджоли, бiля чесних ух панi радниковоi й лякали, наче страшила, в бiлiй днинi ii набожну душу, денервували ii та спроваджували безсоннi ночi…

Мало що розумiла вона з того; вiдчувала, однак (справдешне чисте серце материнське завсiди на правiй дорозi), що дуже лихий i небезпечний демон заволодiв душею доньки, котру панi радникова так обережно стерегла, та й унiс ii в краiну смiшливостi й безумства! Наче iскри огнянi, сипалися слова з уст дiвочих i падали важкими ударами на бiдну женщину.

Ах, що вона сього дожити мусила, що ii донька розвивала нежiночi, хоробливi, безбожнi погляди та говорила про якусь рiвноправнiсть мiж мужчиною i жiнкою! В таких хвилях була би вона найраднiше з сорому та лютостi в землю запалась. Їi донька! Донька ц.-к. лiсового радника висказувала думку, щоби жiнкам було вiльно ходити в унiверситети, там нарiвнi з мужчиною набувати освiту; в життi самiй удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибiжищем проти голоду й холоду! Се якраз виглядало, начеб ii нiчого не учили й вона мусила побоюватися о свою будучину! Матiнко Божа, вона, така прегарна, поважна, потребувала щось подiбне ще й явно голосити!..

Се все вона таки на своi вуха чула.

Що, однак, при iнших нагодах i публiчно говорила, доносили iй добрi, поважнi товаришки i знакомi:

– Наколи ви iй тi дурницi не виб’ете з голови, то будете наслiдкiв гiрко жалувати; вона ще молода, буйна!

– Дiвчина губить легкодушно свою будучину й вiдстрашуе вiд себе i вiд других сестер женихiв!

– Де, ради Бога, нассалась вона того трiйла? – питала знов iнша з товаришок.

– Чи завважали ви ту двозначну усмiшку в молодого К., коли вона останнiм разом розводилась про жiнок-лiкарок, доводячи, що вони були б правдивим добродiйством для суспiльностi? А молодий К.

, се ж прецiнь всiм звiсно, перша партiя в мiстi!

– Хто ж буде дома iсти варити, наколи жiнка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи ж се не чиста дурниця – розводити такi теорii? Я поважаю й шаную вас високо, ласкава панi радникова, однак ви супроти того дiвчати не заховуете достаточно материнського авторитету.